Історична енциклопедія
XX століття стало знаковим періодом для Сербії, охоплюючи значні зміни в політичному, соціальному та культурному житті країни. Сербія пережила дві світові війни, політичні перевороти, соціальні трансформації та становлення як незалежної держави. Ця стаття присвячена ключовим подіям і процесам, які формували долю Сербії на протязі всього століття.
Перша світова війна (1914-1918) мала величезний вплив на Сербію. Конфлікт почався з убивства австрійського спадкоємця Франца Фердинанда в Сараєві, що стало приводом для війни між Австро-Угорщиною та Сербією. Сербія, що входила до Антанти, була однією з перших країн, які зазнали атаки.
Сербія проявила неймовірну мужність і стійкість у боротьбі з австро-угорськими та німецькими військами, однак наприкінці 1915 року країна була окупована. Багато сербів були змушені тікати в сусідні країни. Незважаючи на страждання, які принесли війни, завершення конфлікту в 1918 році призвело до створення Королівства сербів, хорватів та словенців, що об'єднало Південних слов'ян.
Міжвоєнний період був часом нестабільності для нового держави. Політична система страждала від конфліктів між різними етнічними групами та політичними партіями. Уряд намагався провести реформи, проте економічні проблеми та політичні розбіжності заважали розвитку країни.
У 1929 році Королівство сербів, хорватів та словенців було перейменовано на Королівство Югославія, що відображало спробу створити більш єдину національну державу. Однак етнічні напруження та невдоволення серед хорватів та інших груп продовжували загрожувати стабільності.
Друга світова війна (1939-1945) стала ще одним випробуванням для Сербії. У 1941 році нацистська Німеччина та її союзники окупували Югославію, розділивши країну на кілька маріонеткових держав. Сербія була під жорстокою окупацією, що призвело до масових репресій, вбивств та геноциду.
Спротив нацистам організували партизани на чолі з Йосипом Броз Тіто, які вели активну боротьбу проти загарбників. У 1945 році, після закінчення війни, партизани здобули перемогу, і Югославія була відновлена як соціалістична федерація, а Сербія стала однією з її республік.
Після війни Сербія пережила соціальні та економічні перетворення. Країна була оголошена соціалістичною, і почалася націоналізація промисловості та землі. Під керівництвом Тіто Югославія стала самостійною соціалістичною країною, проводячи незалежну політику та уникнувши підпорядкування Радянському Союзу.
Тіто впровадив політику "братства і єдності", спрямовану на пом'якшення міжетнічних конфліктів. Однак етнічні напруження продовжували існувати, особливо між сербами, хорватами та албанцями. Цей період також відзначений розвитком економіки та зростанням добробуту, але з економічними проблемами, які стали очевидними до 1980-х років.
Після смерті Тіто в 1980 році почалася криза в Югославії, загострена економічними труднощами та зростаючими націоналістичними настроями. У 1991 році почалися відокремлення республік, що призвело до громадянської війни та насильства в регіоні. Сербія, під керівництвом Слободана Милошевича, намагалася зберегти єдність Югославії, однак це призвело до конфліктів із сусідніми республіками.
У 1992 році була створена Союзна Республіка Югославія, що включала Сербію та Чорногорію, однак міжнародне співтовариство не визнало цю федерацію через її роль у конфліктах в Хорватії та Боснії. Сербія зіткнулася з міжнародною ізоляцією, економічними санкціями та гуманітарними кризами.
На початку 2000-х років Сербія розпочала процес демократизації. У 2000 році відбулася "Оксамитова революція", яка скинула Милошевича та поклала початок реформам. Однак проблеми з Косовом залишалися актуальними, і в 2008 році Косово проголосило незалежність, що було сприйнято сербським населенням як зрада.
Сербія продовжувала прагнути до інтеграції з Європейським Союзом, проводячи необхідні реформи та покращуючи свої відносини з сусідніми країнами. Економіка почала відновлюватися, але рівень життя залишався низьким, і соціальні проблеми продовжували бути в порядку дня.
XX століття стало періодом кардинальних змін для Сербії, охоплюючи війни, революції, соціалізм та демократизацію. Цей історичний досвід сформував сучасне обличчя країни та її народ, а також залишив глибокий слід у пам'яті сербського народу. Сербія продовжує свою трансформацію, стикаючись із викликами та можливостями в XXI столітті, прагнучи до стабільності та процвітання в зміненому світі.