Історична енциклопедія
Ангола, розташована на південно-західній частині Африки, має значні природні ресурси, включаючи нафту, діаманти та природний газ. Економіка країни в останні десятиліття зазнала серйозних змін, особливо після закінчення громадянської війни у 2002 році. Нафтова промисловість є основним двигуном економічного зростання, однак уряд прагне до диверсифікації економіки, щоб зменшити залежність від експорту нафти.
Згідно з даними Всесвітнього банку, валовий внутрішній продукт (ВВП) Анголи у 2021 році склав близько 66,5 мільярдів доларів США, що ставить країну на 84 місце у світі за величиною економіки. Тим не менш, економічне зростання в останні роки було нестабільним. У 2020 році економіка країни скоротилася на 4% через падіння цін на нафту та наслідки пандемії COVID-19, але у 2021 році розпочалося відновлення, і ВВП зріс на 1,3%.
Нафта відіграє ключову роль в економіці Анголи, складаючи понад 90% експорту та близько 60% державних доходів. Основні нафтові родовища розташовані на континентальному шельфі, і багато великих міжнародних компаній, таких як Chevron, Total і ExxonMobil, активно працюють у країні. Ангола є одним з найбільших виробників нафти в Африці, і її запаси оцінюються у 7 мільярдів барелів. Уряд Анголи активно залучає іноземні інвестиції в нафтовий сектор, щоб підвищити ефективність видобутку та розробки родовищ.
Діаманти також є важливою частиною економіки Анголи, забезпечуючи значні доходи від експорту. Країна займає 5-е місце в світі за об'ємом видобутку діамантів. Основні компанії, що займаються видобутком діамантів, включають Sociedade Mineira de Catoca, яка є найбільшим виробником діамантів у країні. Уряд Анголи вживає заходів для залучення інвестицій в діамантову промисловість, включаючи створення спеціальних зон для розробки родовищ та поліпшення інфраструктури.
Незважаючи на свою залежність від нафти та діамантів, сільське господарство в Анголі залишається важливим сектором економіки. Близько 70% населення займається сільським господарством, яке забезпечує продовольчу безпеку та джерела доходу для місцевих жителів. Основні сільськогосподарські культури включають кукурудзу, сорго, рис і каву. Однак рівень сільськогосподарського виробництва в країні значно нижчий, ніж потенційні можливості через нестачу інфраструктури, технологій та доступу до кредитів.
Після закінчення громадянської війни уряд Анголи вживає заходів для відновлення та модернізації інфраструктури, яка була зруйнована під час конфлікту. Будівництво доріг, мостів, аеропортів і портів стало пріоритетом для уряду. Важливими проектами стали модернізація портів Луанди та Лобіто, а також розвиток транспортної інфраструктури для покращення зв'язку між регіонами країни.
Уряд Анголи створює умови для залучення іноземних інвестицій, пропонуючи податкові пільги та спрощення для бізнесу. Тим не менш, існує ряд проблем, таких як корупція, бюрократія та нестабільна політична ситуація, які можуть відштовхувати інвесторів. В останні роки уряд вживав заходів для покращення ділового клімату, включаючи створення "одного вікна" для отримання дозволів та ліцензій.
Незважаючи на значні природні ресурси та економічний потенціал, Ангола стикається з серйозними соціальними проблемами. Рівень бідності в країні залишається високим, і значна частина населення живе на рівні нижче прожиткового мінімуму. Згідно з даними Всесвітнього банку, приблизно 30% населення Анголи живе в умовах крайньої бідності. Також країна стикається з високими рівнями безробіття, особливо серед молоді.
Економічні дані Анголи відображають складну картину, в якій природні ресурси виконують ключову роль в економічному зростанні. Нафтовий сектор залишається основним двигуном економіки, однак уряд прагне до диверсифікації та покращення умов для ведення бізнесу. Існують серйозні соціальні виклики, які необхідно подолати, щоб забезпечити стійкий розвиток і покращення життя населення. Майбутнє економіки Анголи в значній мірі залежить від здатності країни ефективно управляти своїми ресурсами та залучати інвестиції для розвитку інших секторів.