Історична енциклопедія
Незалежність Вірменії була проголошена 21 вересня 1991 року в результаті процесу, який почався з перебудови та гласності в Радянському Союзі. Цей важливий історичний момент ознаменував закінчення багаторічного контролю СРСР над Вірменією і надав вірменському народу можливість будувати власну державу. У цій статті розглядаються основні етапи, досягнення та виклики, з якими стикнулася Вірменія з моменту здобуття незалежності до сучасності.
Початок кінця радянської влади у Вірменії було покладено в кінці 1980-х років, коли гласність і перебудова відкрили двері для обговорення національних питань. У 1988 році Нагірно-Карабахська автономна область оголосила про своє намір приєднатися до Вірменії, що призвело до етнічних конфліктів з Азербайджаном. Ця ситуація посилила націоналістичні настрої і спонукала вірменське суспільство вимагати більшої автономії і, зрештою, незалежності.
16 грудня 1989 року була проведена перша акція протесту за незалежність, а 23 серпня 1990 року Вірменія проголосила свою незалежність від Радянського Союзу. Реальна незалежність була остаточно закріплена 21 вересня 1991 року, коли на референдумі більше 99% виборців проголосували за незалежність. Ця подія стала поворотним моментом в історії країни.
Однак процес становлення незалежної держави був не простим. На початку 1990-х років Вірменія стикнулася з громадянською війною, економічною кризою та конфліктом у Нагірному Карабасі. Війна з Азербайджаном за Нагірний Карабах, що розпочалась у 1988 році, тривала до 1994 року і призвела до значних людських втрат і руйнувань.
Економіка країни також переживала серйозні труднощі. Падіння радянської економіки, блокада з боку Азербайджану і Туреччини, а також відсутність необхідної інфраструктури погіршили ситуацію. Вірменія опинилася в стані кризи, з високими темпами інфляції та зростанням безробіття. У 1993 році розпочалася економічна реформа, метою якої було відновлення економіки та інтеграція у світову економіку.
У 1991 році Вірменія прийняла свою першу Конституцію, яка проголосила країну демократичною державою. Однак процес демократизації був складним. Політичне життя характеризувалося високим рівнем нестабільності, а також втручанням різних політичних сил. Перші вибори у 1995 році призвели до перемоги Роберта Кочаряна, але були відзначені звинуваченнями у маніпуляціях та фальсифікаціях.
У 1998 році в країні відбулися чергові вибори, і до влади прийшов Левон Тер-Петросян. За його правління було прийнято безліч реформ, спрямованих на розвиток демократії і ринкової економіки, однак внутрішні конфлікти та невдоволення в суспільстві призвели до його відставки в 1999 році.
На початку 2000-х років Вірменія почала активні економічні реформи. Під керівництвом нового президента Роберта Кочаряна була проведена приватизація державних підприємств, лібералізація економіки та залучення іноземних інвестицій. Це дозволило країні домогтися значного економічного зростання, особливо у сферах ІТ та сільського господарства.
Вірменія також активно розвивала свої міжнародні відносини, прагнучи зблизитися із Заходом та інтегруватися в міжнародні організації. У 2001 році Вірменія стала членом Світової торгової організації, а в 2015 році підписала угоду про створення Євразійського економічного союзу. Однак відносини з сусідніми країнами, особливо з Туреччиною та Азербайджаном, залишаються напруженими через невирішені конфлікти.
Незважаючи на досягнення, Вірменія стикається з рядом серйозних викликів. Політична нестабільність, корупція та економічні проблеми продовжують залишатися актуальними. У 2015 році розпочалися масові протести проти підвищення тарифів на електроенергію, що свідчило про зростання невдоволення в суспільстві.
У 2018 році відбулася «бархатна революція», в результаті якої прем'єр-міністром став Нікол Пашинян. Він провів низку реформ, спрямованих на боротьбу з корупцією та покращення економіки, що призвело до позитивних змін у країні. Однак досі існує багато проблем, таких як міграція населення, високе безробіття та необхідність вирішення конфлікту в Нагірному Карабасі.
Нагірно-Карабахський конфлікт залишається однією з найскладніших і болісних тем для Вірменії. Незважаючи на тривалі мирні переговори, ситуація навколо Нагірного Карабаху залишається напруженою. У 2020 році конфлікт знову загострився, що призвело до масштабних військових дій та значних втрат з обох сторін. Припинення вогню було досягнуто за допомогою Росії, але довгострокове рішення конфлікту поки не знайдено.
У сучасності вірменська культура активно розвивається. Вірмени пишаються своїм багатим спадком, яке включає в себе музику, танці, живопис та архітектуру. У країні активно проводяться культурні заходи, фестивалі та виставки, спрямовані на популяризацію вірменського мистецтва та традицій.
Освіта також залишається в центрі уваги. Вірменія прагне поліпшити свою систему освіти, щоб підготувати кваліфіковані кадри для економіки. Наукові дослідження, особливо в галузі ІТ, стають все більш популярними, що сприяє розвитку високих технологій у країні.
Незалежність Вірменії та сучасність — це період складних змін і викликів, але також і надій на світле майбутнє. Країна продовжує прагнути до розвитку демократії, покращення якості життя та зміцнення міжнародних позицій. Незважаючи на труднощі, вірменський народ зберігає свою ідентичність і культуру, що робить Вірменію унікальною країною з багатим історичним спадком.