Історична енциклопедія
Рух «Рисорджименто», що в перекладі з італійської означає «відродження», охоплювало період з початку XIX століття до об'єднання Італії в 1861 році. Це рух прагнуло до створення єдиної італійської держави, звільненої від іноземних окупантів і внутрішньої роздробленості. Воно включало в себе ряд повстань, політичних реформ та культурних змін, які зіграли вирішальну роль в формуванні сучасної італійської національної свідомості.
До початку XIX століття Італія була поділена на кілька незалежних держав, які перебували під контролем різних європейських держав, таких як Австрія, Франція та Іспанія. Це політичне роздроблення створювало умови для невдоволення та прагнення до об'єднання. Вплив ідей Просвітництва, а також французьких революційних ідей про свободу та рівність пробудив національну свідомість серед італійців.
Одним з перших значних повстань в рамках «Рисорджименто» було повстання на Сицилії в 1820 році. Воно почалося як відповідь на австрійське правління та прагнення до конституційних реформ. Повстання було придушене, але посіяло насіння подальшої боротьби.
В 1831 році відбулися нові хвилювання, коли в Папській області та Ломбардії знову спалахнули протести проти австрійського панування. Ці повстання також не увінчалися успіхом, але вони зміцнили рішучість італійців у боротьбі за незалежність.
Однією з найвпливовіших фігур руху «Рисорджименто» був Джузеппе Мадзіні, ідеолог республіканського руху, який заснував «Молоду Італію» в 1831 році. Він пропагував ідеї національної єдності та демократії, надихаючи італійців на боротьбу за незалежність.
Іншим важливим діячем був граф Камілло Кавур, який, будучи прем'єр-міністром Королівства Сардинія, провів ряд реформ, спрямованих на модернізацію країни та створення умов для об'єднання Італії. Кавур виступав за використання дипломатичних методів та війни для досягнення цілей італійського націоналізму.
У 1848 році по всій Європі спалахнули революції, і Італія не стала винятком. У цьому році почалися повстання в Ломбардії та Венеції, а також в інших італійських державах. Італійці виступили на захист своїх прав, вимагаючи свободи та незалежності.
Однак, незважаючи на первісні успіхи, повстання були придушені австрійськими військами. Внаслідок цих подій відбулося усвідомлення необхідності єдності та спільних дій для досягнення незалежності.
Серед важливих подій на шляху до об'єднання було створення Співдружності Італії в 1859 році. Це об'єднання стало результатом дипломатичної діяльності Кавура та військової кампанії, очолюваної Джузеппе Гарібальді. Гарібальді, відомий своїми військовими подвигами, очолив «Тисячу» — армію добровольців, яка захопила Сицилію та Неаполь, що призвело до об'єднання з Королівством Сардинія.
У 1861 році було проголошено Італійське королівство, і Віктор Еммануїл II став його першим королем. Цей момент став кульмінацією тривалого процесу об'єднання, натхненного рухом «Рисорджименто».
Рух «Рисорджименто» не обмежувалося лише політичними подіями. Воно також включало значні культурні зміни. У цей період розвивалися література, мистецтво та музика, які сприяли формуванню національної свідомості. Поети, такі як Алессандро Мандзоні та Джакомо Леопарді, а також художники, такі як Антоніо Канова та Франческо Хайес, зіграли важливу роль у створенні італійської ідентичності.
Крім того, рух сприяло поширенню ідей про громадянські права та соціальну справедливість, що стало основою для подальших реформ та змін в італійському суспільстві.
Рух «Рисорджименто» стало ключовим етапом в історії Італії, визначивши її майбутнє як єдиної держави. Повстання, політичні зміни та культурні перетворення, що відбувалися в цей період, внесли величезний вклад у формування італійської нації. Ідеї та спадщина «Рисорджименто» продовжують впливати на сучасне італійське суспільство, підкреслюючи важливість боротьби за свободу та незалежність.