Історична енциклопедія
Друга кубинська війна за незалежність, також відома як «Війна 1895 року», почалася 24 лютого 1895 року і тривала до 12 серпня 1898 року. Ця війна стала вирішальним етапом у боротьбі кубинського народу за незалежність від іспанського колоніального правління і справила значний вплив на історію не тільки Куби, але й усього Латинськоамериканського регіону.
Причини Другої кубинської війни за незалежність коріняться в невдачах першої війни (1868-1878 рр.), під час якої Куба не досягла своєї незалежності. Протягом наступних двох десятиліть кубинці продовжували відчувати утиски та експлуатацію з боку іспанських властей. Головні фактори, що сприяли початку війни, включають:
Друга кубинська війна за незалежність почалася 24 лютого 1895 року з нападу кубинських повстанців під командуванням Хосе Марті, Антоніо Мачадо та Густаво Мачадо на іспанські позиції. Вони проголосили необхідність звільнення Куби від іспанського владарювання. Ця подія стала сигналом до початку масового повстання на всій території острова.
Однією з ключових стратегій повстанців було використання принципу «випаленої землі», аналогічно тактиці, що застосовувалася під час першої війни. Це означало знищення всіх ресурсів, які могли б допомогти іспанським військам, і створення складних умов для ведення бойових дій проти кубинських сил.
Протягом війни відбулося безліч значних подій, які вплинули на її хід:
Перша велика битва відбулася в березні 1895 року і стала знаковою для кубинських повстанців. Під командуванням Мачадо повстанці здобули перемогу над іспанськими військами, що підвищило моральний дух кубинців та привернуло нових прихильників до справи незалежності.
Іспанські власті швидко відповіли на повстання, відправивши на Кубу додаткові війська, очолювані генералом Валеріано Уерта. У 1896 році розпочалася масована контрнаступальна кампанія, метою якої було придушення кубинського опору. Іспанські сили використовували жорстокі методи, включаючи розорення сіл та насильницьке переселення місцевого населення до концентраційних таборів.
Конфлікт привернув увагу міжнародної спільноти, в першу чергу США, які почали проявляти інтерес до долі Куби. Американська громадськість підтримувала кубинців, і багато політичних діячів почали виступати за втручання США. Це створило напруженість між Іспанією та США, яка врешті-решт відіграє важливу роль у результаті війни.
У 1898 році, після того як стався інцидент із броненосцем «Мейн» у Гавані, США оголосили війну Іспанії. Американські сили вступили в конфлікт на боці кубинських повстанців. Внаслідок війни відбулися важливі події, такі як битва при Сантьяго-де-Куба, де американські та кубинські війська здобули вирішальну перемогу над іспанськими силами.
Війна закінчилася 12 серпня 1898 року підписанням Паризького мирного договору. Іспанія визнала незалежність Куби, однак це не означало повного звільнення. Внаслідок війни США отримали контроль над Пуерто-Ріко, Гуамом і Філіппінами, що призвело до посилення їхнього впливу в Карибському регіоні.
Куба формально стала незалежною, але фактично потрапила під американський протекторат. Це створило суперечності та напруження серед кубинців, оскільки багато з них очікували повної незалежності та свободи, а не нового колоніального контролю.
Друга кубинська війна за незалежність стала важливим етапом у формуванні кубинської національної ідентичності. Вона підштовхнула кубинців до активного опору колоніальному правлінню і сприяла створенню нових політичних і соціальних рухів. Війна також зміцнила ідеї незалежності та самоврядування, що в подальшому стало основою для майбутніх революційних рухів.
Куба продовжувала залишатися під впливом США, що викликало незадоволення серед кубинців. Це незадоволення врешті-решт призведе до Кубинської революції 1959 року, коли владу в країні захопить Фідель Кастро, який покладе початок новій епосі в історії Куби.
Друга кубинська війна за незалежність зіграла ключову роль у формуванні кубинської ідентичності та в боротьбі за незалежність. Вона позначила остаточний етап боротьби кубинців проти іспанського колоніального правління та початку нового періоду в історії країни, який врешті-решт призведе до революції та зміни політичної структури Куби.