Історична енциклопедія
Державна система Лівії пройшла через кілька ключових етапів, кожен з яких був визначений значними політичними та соціальними змінами. Ці зміни включали перехід від монархії до республіканського устрою, потім створення унікальної форми правління під керівництвом Муаммара Каддафі, а пізніше, після його скинення, перехід до невизначеності та спробам встановити нову форму правління. У цій статті розглядається еволюція державної системи Лівії, починаючи з її заснування і до сучасних спроб побудови демократичної держави.
Після закінчення Другої світової війни Лівія опинилася під управлінням Великобританії та Франції, однак у 1951 році вона стала незалежною державою. Лівія була монархією, і на трон зійшов король Ідріс I. Він був обраний як голова нового королівства в ході складних переговорів з Великобританією, яка контролювала багато стратегічно важливих територій Лівії, включаючи нафтові родовища.
Королівство Лівія у своєму початковому вигляді було об'єднанням трьох регіонів: Триполітанії, Киренаїки та Феццану. Лівія залишалася в залежності від зовнішніх держав, і її економічне життя було тісно пов'язане з міжнародними нафтогазовими компаніями, які працювали на території країни. Король Ідріс I грав ключову роль в установленні зовнішньої політики, включаючи підтримання відносин із західними державами.
Однак внутрішня політика залишалася нестабільною: країна стикалася з бідністю, корупцією та недостатністю розвитку. Стремління до політичних і соціальних реформ зростало, і наприкінці 1960-х років у Лівії виник рух, який зрештою призвів до скидання монархії.
1 вересня 1969 року в Лівії стався військовий переворот, очолений Муаммаром Каддафі, який був офіцером армії. Разом із групою молодших офіцерів, відомою як "Чорна кішка", Каддафі скинув короля Ідріса I, який на той момент перебував за кордоном, і захопив владу. Після перевороту Лівія була оголошена арабською республікою, і Каддафі став фактичним керівником країни.
З самого початку свого правління Каддафі почав проводити радикальні реформи. У 1970 році він ініціював націоналізацію нафтової промисловості, що дозволило країні отримувати великі доходи. Також був оголошений курс на арабський соціалізм, який включав у себе створення народних комітетів і ліквідацію приватної власності в ключових секторах економіки.
Каддафі критикував західний капіталізм і прагнув створити альтернативну політичну систему, ґрунтуючись на ідеях "третьої всесвіту" — своєрідної моделі управління, що не відносилася ні до капіталізму, ні до соціалізму. У 1977 році Каддафі офіційно оголосив про трансформацію Лівії в Джамахірію — "державу мас", в якій влада мала б належати "народним комітетам". Згідно з його доктриною, уряд представляло різноманітні народні органи, а роль держави зводилася до координації їхньої діяльності.
Державна система Лівії в період з 1977 по 2011 рік була заснована на принципах, викладених у "Зеленій книзі" Каддафі, в якій стверджувалося, що традиційні форми правління, такі як демократія, є неприйнятними, і що істинна влада повинна виходити від народу. Джамахірія представляла собою особливу форму соціалістичної держави, засновану на ідеї прямого народовладдя через народні комітети.
Система Джамахірії фактично означала управління на основі ідеології, яку Каддафі пропагував як ідеал для Лівії та арабського світу. Він закликав до відмови від політичних партій, парламентів та інших традиційних інститутів влади. Натомість, згідно з "Зеленою книгою", влада належала громадянам, які повинні були брати участь у прийнятті рішень через народні збори.
Однак на практиці ця система призвела до зміцнення особистої влади Каддафі, і реальна влада залишалася в руках його близьких союзників і членів родинного кола. Економіка Лівії залишалася сильно залежною від нафти, а політична система підтримувала авторитарний режим, незважаючи на зовнішні заяви про демократичність. Лівія залишалася в ізоляції від західних країн, і Каддафі був відомий своїми конфліктами з міжнародними організаціями та правозахисними групами.
Ситуація в Лівії почала змінюватися в 2011 році, коли в країнах арабського світу спалахнули протести, відомі як "Арабська весна". У Лівії протести проти правління Муаммара Каддафі почалися в лютому 2011 року і невдовзі переросли в озброєний конфлікт. Протестувальники вимагали демократичних реформ та відставки Каддафі.
Після кількох місяців бойових дій та втручання міжнародних сил, очолюваних НАТО, Каддафі був скинутий. Лівія опинилася в стані громадянської війни, і країна розділилася на кілька регіональних фракцій, кожна з яких контролювала різні частини країни. Незважаючи на падіння Каддафі, Лівія не змогла відразу встановити стабільний уряд, і політична ситуація продовжувала залишатися нестабільною в наступні роки.
Після скидання Каддафі Лівія опинилася в процесі встановлення нового державного устрою. Тимчасовий уряд було сформовано, і в 2012 році відбулися перші демократичні вибори, але вони не призвели до стійкої політичної ситуації. Лівія продовжувала залишатися поділеною, і боротьба за владу між різними фракціями призвела до тривалого конфлікту.
Незважаючи на зусилля міжнародного співтовариства, зокрема ООН, спрямовані на встановлення миру, Лівія продовжує переживати період нестабільності та конфліктів. Проблеми безпеки, роздробленість влади та економічна криза продовжують залишатися важливими викликами для країни.
Еволюція державної системи Лівії — це складний процес, який включає в себе перехід від монархії до республіканського устрою, потім створення унікальної форми правління під Каддафі, і нарешті, перехід до невизначеності та боротьби за демократичні зміни після його скинення. Незважаючи на початкові спроби створення демократії, Лівія все ще стикається з численними політичними та соціальними труднощами. Питання про майбутнє державного устрою країни залишаються відкритими, і міжнародне співтовариство продовжує стежити за розвитком подій в Лівії.