Історична енциклопедія
Елеонора Рузвельт (1884-1962) — видатна особистість, яка внесла великий внесок у розвиток прав людини, соціальної справедливості та розширення ролі жінок у суспільстві. Будучи дружиною 32-го президента США Франкліна Делано Рузвельта, Елеонора перестала бути просто «першою леді» і стала справжнім громадським діячем, чиї ініціативи продовжують надихати людей по всьому світу.
Елеонора Рузвельт народилася 11 жовтня 1884 року в Нью-Йорку в відомій і багатій родині. Незважаючи на зовнішнє благополуччя, дитинство Елеонори було нелегким: у віці 8 років вона втратила матір, а через два роки — батька. Її виховувала бабуся, яка була сувора і вимоглива.
В підлітковому віці Елеонора отримала освіту в Європі, де навчалася в школі Алленсууд під керівництвом Марі Сувестр, відомої за свої прогресивні погляди та прагнення розвивати незалежне мислення у своїх учениць. Саме там Елеонора набула впевненості в собі та перші ідеї про соціальну справедливість і рівноправність.
У 1905 році Елеонора вийшла заміж за свого далекого родича Франкліна Делано Рузвельта. Їхній шлюб був не лише особистим, але й політичним союзом. Франклін швидко просувався по політичній драбині, і Елеонора почала відігравати дедалі важливішу роль, підтримуючи його в політичних починаннях.
У 1921 році Франклін захворів на поліомієліт, і Елеонора взяла на себе значні обов'язки. Вона виступала як його радник, підтримуючи його в важкі моменти і допомагаючи йому продовжувати політичну діяльність. У цей період вона почала активно брати участь у громадських справах і отримала перші навички публічної діяльності.
У 1933 році Франклін Рузвельт став президентом США, і Елеонора стала першою леді. Проте її роль була далека від формальної. Вона відвідувала робочі колективи, їздила по країні, спілкувалася з простими американцями, прагнучи зрозуміти їхні проблеми та потреби. Вона стала «вухами і очима» президента, інформуючи його про те, що відбувалося на місцях.
Елеонора активно брала участь у соціальних ініціативах. Вона підтримувала програми, спрямовані на допомогу бідним і безробітним, захищала права жінок і дітей. Вона регулярно публікувала свої думки в колонці газети під назвою «Мій день», де ділилася своїми поглядами на актуальні соціальні та політичні питання.
Після смерті Франкліна в 1945 році Елеонора не залишила громадську діяльність. Президент Гаррі Трумен запропонував їй стати представником США в Організації Об'єднаних Націй. У цій якості вона очолила Комісію з прав людини та зіграла ключову роль у розробці та прийнятті Загальної декларації прав людини в 1948 році.
Елеонора щиро вірила в рівність і права кожної людини, незалежно від раси, релігії чи статі. Її зусилля в ООН суттєво сприяли просуванню принципів демократії, миру і гуманізму по всьому світу.
Елеонора продовжувала працювати до самої смерті. Вона писала книги, читала лекції, брала участь у громадських кампаніях і завжди залишалася вірною своїм ідеалам. В останні роки життя вона зосередилася на боротьбі за права афроамериканців і жінок, а також на підтримці молоді.
Елеонора Рузвельт померла 7 листопада 1962 року. Її відхід став втратою для світу, проте її ідеї, думки і досягнення продовжують жити. Вона вважається однією з найвидатніших жінок XX століття і надихає мільйони людей, які виступають за рівність і соціальну справедливість.
Елеонора Рузвельт залишила величезну спадщину, вплинувши на багато аспектів сучасної соціальної політики. Її життя і діяльність є яскравим прикладом мужності, стійкості та відданості правам людини. Як громадський діяч, вона присвятила своє життя служінню людям, вносячи великий внесок у досягнення рівності і справедливості.
Її знамените висловлювання — «Ніхто не може змусити вас почуватися неповноцінним без вашої згоди» — стало символом її життєвої філософії. І сьогодні Елеонора Рузвельт залишається надихаючою фігурою, прикладом для всіх, хто прагне справедливості та змін.