Історична енциклопедія
Россійський період в історії Фінляндії почався після російсько-шведської війни 1808–1809 років, коли Фінляндія перейшла під управління Російської імперії. Цей період тривав більше століття і став часом глибоких політичних, економічних і культурних змін, які зіграли ключову роль у формуванні сучасної фінської ідентичності та державних структур. Російська імперія надала Фінляндії значну автономію, що дозволило фіннам зберегти свою культуру і розвивати національну самосвідомість. Однак поступові спроби інтеграції Фінляндії в російську систему викликали протидію і призвели до напружених відносин між фіннами і Російською імперією.
Після поразки Швеції у війні 1808–1809 років, за підсумками Фрідріхсгамського миру, Фінляндія увійшла до складу Російської імперії на правах автономного Великого князівства. У 1809 році російський імператор Олександр I надав Фінляндії обширні права, включаючи збереження шведських законів, релігійну свободу та особливий статус. Фінський Сейм, зібраний у Борго (Порвоо), підтвердив вірність новому монарху, що зміцнило автономію Фінляндії у складі імперії.
Фінляндія зберегла свій парламент — Сейм, а також власні адміністративні та судові структури. Таким чином, Фінляндія залишалася окремою від основної частини імперії в юридичному сенсі, а імператор Російської імперії носив титул Великого князя Фінляндії. Завдяки цьому особливому положенню, фінська культура, мова та суспільні інститути мали можливість розвиватися вільно, що стало основою для формування майбутньої незалежної Фінляндії.
Фінляндія у складі Російської імперії пережила значний економічний підйом. Країна активно розвивала лісову промисловість, сільське господарство та торгівлю. У середині XIX століття розпочалось будівництво залізниць, що сприяло розвитку транспортної мережі і зміцненню економіки. Місто Гельсінкі, оголошене столицею Фінляндії в 1812 році, поступово перетворювалося на важливий економічний та культурний центр, а чисельність його населення та інфраструктура швидко зростали.
В той час як Росія продовжувала підтримувати автономний статус Фінляндії, економічна політика була спрямована на розвиток промисловості та торгівлі. Лісова промисловість стала основним експортним сектором економіки, і Фінляндія почала експортувати свою продукцію не тільки в Росію, але й у Західну Європу. Крім того, в країні з'явилися перші фабрики, що стимулювало розвиток робочих класів та міського населення.
У XIX столітті у Фінляндії розпочалось національне відродження, спрямоване на зміцнення фінської культури та мови. На фоні зростаючого інтересу до національної ідентичності фінни почали активно займатися вивченням своїй історії та традицій. Цей процес був підтриманий вченими, письменниками та політиками, які прагнули зробити фінську мову та культуру частиною суспільного життя країни.
Однією з ключових подій стало видання в 1835 році епосу "Калевала" Еліасом Лённротою, який зібрав і записав фінські народні перекази. Цей епос став символом фінського національного духу та справив значний вплив на розвиток фінської літератури і культури. До кінця XIX століття фінська мова отримала статус офіційної мови поряд зі шведською, що стало важливим досягненням національного руху і зміцнило культурну ідентичність Фінляндії.
З кінця XIX століття Росія розпочала політику росифікації, спрямовану на інтеграцію Фінляндії у структуру імперії. Ця політика включала спроби уніфікації правових та адміністративних норм, введення російської мови в державні установи та обмеження діяльності фінських організацій. Особливий опір викликав указ 1899 року, відомий як "Маніфест лютого", який обмежив автономію Фінляндії і поставив фінські закони під контроль центрального уряду в Санкт-Петербурзі.
Ці заходи викликали хвилю незадоволення серед фіннів і призвели до посилення національного руху. У відповідь на росифікацію фінни розпочали активний опір, включаючи протести, публікацію петицій та створення таємних організацій. Рух пасивного опору привернув увагу світової спільноти, а багато представників фінської інтелігенції відкрито висловлювали свою позицію проти росифікації, підтримуючи збереження автономії.
Перша російська революція 1905 року призвела до ослаблення тиску на Фінляндію, і деякі росифікаційні заходи були скасовані. У 1906 році був прийнятий новий виборчий закон, який надав право голосу всім дорослим громадянам Фінляндії, включаючи жінок, що зробило фінський парламент одним з перших у світі, де було введено загальний виборчий процес.
Однак повне відновлення автономії сталося лише після лютневої революції 1917 року, яка ослабила контроль Росії над Фінляндією. У цей час фінські політичні кола почали активне обговорення незалежності. Після Жовтневої революції в Росії та захоплення влади більшовиками, 6 грудня 1917 року фінський парламент проголосив незалежність Фінляндії. Цей день став символом кінця російського періоду і початком нового етапу в історії країни.
Россійський період суттєво вплинув на формування фінського суспільства і держави. З одного боку, надана автономія дозволила Фінляндії зберегти свої традиції та мову, що зіграло ключову роль у формуванні національної самосвідомості. З іншого боку, спроби росифікації зміцнили прагнення до незалежності і підготували ґрунт для подальшого державного будівництва.
Досвід самоуправління у складі Російської імперії допоміг Фінляндії створити сильні адміністративні структури, які стали основою для майбутньої незалежної держави. До моменту проголошення незалежності фінське суспільство було готове до самоідентифікації і створення власної державності. Політичні та соціальні інститути, сформовані в цей період, продовжили своє існування в незалежній Фінляндії.
Россійський період в історії Фінляндії — це епоха глибоких перетворень, які торкнулися всіх аспектів життя фінського суспільства. Протягом більше ніж століття Фінляндія, попри політичне підкорення, змогла зберегти свою культуру та створити основи для майбутньої державності. Російська імперія, надавши Фінляндії значну автономію, вплинула на формування національної ідентичності та розвиток економіки.
Політика росифікації, що розпочалася в кінці XIX століття, призвела до зростання національного руху, що в кінцевому підсумку підготувало фінське суспільство до проголошення незалежності в 1917 році. Таким чином, російський період став важливим етапом в історії Фінляндії, який заклав основу для подальшого становлення і розвитку країни як незалежної держави.