Історична енциклопедія
Культурна революція в Китаї, або Велика пролетарська культурна революція, була соціально-політичним рухом, що розпочалося в 1966 році і закінчилося в 1976 році. Основною метою цієї революції було викоренення «чотирьох старих»: старої культури, старих звичаїв, старих звичок і старих ідей. Цей рух став знаковим в історії Китаю і справив глибокий вплив на суспільство, культуру та політичне життя країни.
Культурна революція була обумовлена кількома факторами. По-перше, в Китаї існували глибокі протиріччя всередині Комуністичної партії, де різні фракції боролися за владу. По-друге, після закінчення Великої китайської революції та створення Китайської Народної Республіки в 1949 році існував великий розрив між ідеалами комунізму і реальним життям. Це призвело до розчарування і невдоволення серед молоді.
Мао Цзедун, голова Комуністичної партії, вважав, що для збереження революційного духу необхідно мобілізувати молодь і створити нове покоління відданих комуністів. Він побоювався, що партії та державі загрожує бюрократія і корупція, і вважав, що необхідно повернутися до активної революційної діяльності.
У 1966 році Мао Цзедун ініціював Культурну революцію, закликавши молодь стати на захист революції. Він створив Червону гвардію — молодіжні групи, які активно виступали проти представників старшого покоління, вважаючи їх прибічниками «буржуазних» і «реакційних» ідей. Червоногвардійці стали символом революційного духу і насильства, яке охопило країну.
В результаті почалися масові кампанії проти «контрреволюціонерів», «практиків буржуазної культури» і навіть проти вчених, інтелектуалів та представників старшого покоління. Багато історичних пам'яток і культурних артефактів було знищено, а багато людей були піддані переслідуванням, катуванням і навіть вбивствам.
Культурна революція справила глибокий вплив на китайське суспільство. Вона призвела до руйнування системи освіти, значної втрати культурної спадщини і дезорганізації державного апарату. Безліч людей були змушені покинути свої домівки, і мільйони піддалися репресіям.
В результаті кризи, викликаної революцією, економіка країни опинилася в занепаді. Промислове виробництво скоротилося, а сільське господарство опинилося під загрозою через відсутність кваліфікованих кадрів. Країна зіткнулася з браком ресурсів і продовольства, що призвело до масштабних соціальних проблем.
Культурна революція завершилася з смертю Мао Цзедуна в 1976 році. Після його смерті почалася переоцінка подій і наслідків цього періоду. Новий лідер Ден Сяопін ініціював реформи, спрямовані на відновлення економіки і системи освіти. Він засудив Культурну революцію як «катастрофу», що призвела до значних втрат для країни.
В результаті реформ, проведених в кінці 1970-х і на початку 1980-х років, Китай почав відкриватися для зовнішнього світу і переходити до ринкової економіки, що в подальшому позитивно позначилося на його економічному розвитку.
В сучасному Китаї Культурна революція сприймається як один з найтрагічніших і суперечливих періодів в історії країни. Існують різні думки щодо її оцінки: деякі вбачають у ній спробу оновлення і революційних змін, тоді як інші підкреслюють руйнівні наслідки.
В останні роки в Китаї спостерігається відродження інтересу до культури і історії. Дослідження і публікації про Культурну революцію стають все більш поширеними. Важно пам'ятати про те, що, незважаючи на ідеологічні і політичні зміни, людські долі, які торкнулися цієї епохи, залишаються важливою частиною китайської історії.
Культурна революція в Китаї — це складний і багатогранний період, який залишив глибокий слід в історії країни. Він став уроком для майбутніх поколінь, підкресливши важливість поваги до культури і традицій, а також необхідності балансу між ідеологією і реальним життям. Ця подія нагадує про те, як легко можна втратити контроль над суспільством і як важливо захищати права і свободи кожної людини.