Історична енциклопедія
Державна система Португалії пройшла через безліч змін за свою довгу історію, починаючи від феодальної держави до сучасної республіки. Історія Португалії — це історія боротьби за незалежність, розвитку політичних інститутів і еволюції форми правління, що зробило країну однією з найунікальніших в Європі. У цій статті ми розглянемо основні етапи еволюції державної системи Португалії та ключові моменти, що визначили її сучасну політичну структуру.
Історія Португалії як незалежної держави починається в XII столітті. У 1139 році Афонсу I, відомий також як Афонсу Енрикеш, був проголошений королем Португалії після того, як він звільнив територію від маврів. Створення Португалії як окремого королівства було наслідком поступової християнізації та реконкисти, тобто звільнення територій на Піренейському півострові від мусульман.
Перші століття існування Португалії як незалежного королівства пройшли під знаком монархії, в якій центральна влада була зосереджена в руках короля. Система правління була феодальною, і відносини між королем та шляхтою ґрунтувались на принципах вассалітету.
Протягом наступних століть Португалія продовжувала розвиватися як монархія, причому роль короля та королівського двору залишалася центральною в політичному житті. З XIII століття монархія почала зміцнюватись, а влада королів поступово ставала більш абсолютною. У XIV і XV століттях Португалія переживала розквіт, ставши однією з провідних морських держав, завдяки експедиціям великих мореплавців, таких як Васко да Гама та Афонсу де Албукерке.
Однак, незважаючи на економічний успіх і розширення впливу, система правління залишалася авторитарною. Принципи абсолютної монархії були характерні для пізнього середньовіччя та Ренесансу, коли влада короля не обмежувалася законодавчими або виконавчими інститутами. У цей час також почалася поступова централізація влади, що дозволило зміцнити королівську владу в різних частинах країни.
У XVI-XVII століттях Португалія стикнулася з внутрішніми та зовнішніми проблемами. Династичний криза на початку XVII століття, спричинена смертю останнього короля з династії Авісів, призвела до тимчасового припинення незалежності. У 1580 році Португалія була поглинута Іспанією внаслідок кризи та коронації Філіпа II. Португалія втратила свою незалежність, що справило глибокий вплив на її політичну систему.
Однак у 1640 році Португалія знову здобула незалежність, коли повстання проти іспанського панування призвело до відновлення династії Браганса і повернення країни у статус незалежної держави. Ця подія ознаменувала початок довгого періоду політичної нестабільності, під час якого Португалія стикалася з економічними труднощами та політичною боротьбою за владу.
У XVIII столітті Португалія пережила період стабільності під правлінням династії Браганса, але центральна влада короля все ще залишалася сильною та абсолютною. Епоха правління короля Жозе I (1750-1777) та його головного міністра Маркіза де Помбала ознаменувалася реформами, спрямованими на зміцнення монархії, розвиток економіки та модернізацію країни.
Маркіз де Помбал активно впроваджував реформи в області освіти, економіки, а також у судовій та адміністративній сферах. Його дії призвели до зниження впливу католицької церкви та аристократії на державні справи, а також сприяли розвитку торгівлі та промисловості. Однак сильна централізація влади та авторитарний стиль правління викликали невдоволення серед частини населення, що призвело до його відставки після смерті короля Жозе I.
XIX століття стало часом глибоких політичних змін, коли Португалія пережила кілька революцій, переходячи від абсолютної монархії до конституційної. У 1820 році в Португалії відбулася революція, в ході якої була прийнята перша конституція. Конституціоналізм у Португалії поступово зміцнювався, незважаючи на внутрішні конфлікти та зіткнення між прихильниками різних політичних течій.
У 1828 році, після смерті короля Жуана VI, почалася громадянська війна між прихильниками Мігела, який претендував на трон, та лібералами, що підтримували конституційне правління. Війна закінчилася перемогою лібералів у 1834 році, і з цього моменту Португалія встановила конституційне монархічне правління із створенням парламенту.
В подальшому країна переживала періоди політичної нестабільності та часті зміни урядів, що супроводжувалося розвитком політичних партій та ідеологічних рухів. Ліберальні реформи призвели до значних змін у соціальному та економічному житті країни, однак монархія продовжувала існувати, хоч і в обмеженій формі.
На початку XX століття в Португалії посилилися протести проти монархії та її нездатності впоратися з економічними та соціальними проблемами. У 1910 році відбулася революція, в результаті якої була скинута монархія і проголошена Португальська Республіка. У перші роки існування республіки країна стикнулася з політичною нестабільністю, частими змінами урядів та економічними труднощами.
У 1926 році відбувся військовий переворот, в результаті якого в країні встановився диктаторський режим під керівництвом Антоніу де Салазара. Він став головою авторитарного уряду, яке існувало до 1974 року. Режим Салазара був орієнтований на строгу централізацію влади, контроль над економікою і придушення політичної опозиції.
Однак у 1974 році відбулася Революція Гвоздик, яка призвела до скидання диктатури і встановлення демократичної республіки. Португалія здійснила перехід від авторитарного правління до парламентської республіки, що ознаменувало початок нового етапу в її політичному житті.
Сучасна Португалія — це парламентська республіка з демократичними інститутами, заснованими на принципах свободи, рівності та прав людини. Конституція Португалії, прийнята в 1976 році, встановлює основні принципи державного устрою, гарантує громадянські права та свободи, а також розподіл влади між виконавчою, законодавчою та судовою гілками влади.
Президент Португалії є главою держави і обирається на п'ять років, однак його повноваження в основному церемоніальні. Виконавчу владу здійснює уряд, очолюваний прем'єр-міністром, який призначається президентом, але залежить від парламентської більшості. Португалія має двопалатний парламент, що складається з Assembleia da República (парламент) та Сенату.
Система політичних партій у Португалії різноманітна, із основними партіями, що представляють спектри від лівих до правих ідеологій. Португалія активно бере участь у міжнародних організаціях, включаючи Європейський Союз, НАТО та ООН, що впливає на її внутрішню та зовнішню політику.
Еволюція державної системи Португалії від феодальної монархії до сучасної парламентської республіки є прикладом політичної трансформації, заснованої на значних соціальних і економічних змінах. Португалія пережила безліч криз і революцій, але завжди знаходила шлях до стабільності та демократичних перетворень. Сьогодні країна є однією з найстабільніших демократій в Європі, з розвиненими інститутами та активною участю в міжнародній політиці.