Історична енциклопедія
Корейська війна (1950–1953) стала одним із перших масштабних конфліктів часів Холодної війни. Вона спалахнула на Корейському півострові після того, як Північна Корея, підтримувана Радянським Союзом і Китаєм, вторглася в Південну Корею. Конфлікт переріс в міжнародний, і в нього були залучені збройні сили Організації Об’єднаних Націй, насамперед США, які підтримали Південну Корею.
Причинами Корейської війни були складні політичні та ідеологічні розбіжності між США та СРСР після Другої світової війни. Корейський півострів був звільнений від японської окупації, але потім розділений по 38-й паралелі на дві зони окупації, контрольовані Радянським Союзом на півночі та Сполученими Штатами на півдні.
У 1948 році в кожній зоні були створені незалежні уряди з діаметрально протилежними ідеологіями. Північна Корея на чолі з Кім Ір Сеном дотримувалася комуністичної системи, а Південна Корея під керівництвом Лі Син Мана обрала шлях капіталізму та тісних зв’язків із Заходом. Різниця в політичних поглядах і боротьба за владу врешті-решт призвели до збройного конфлікту.
25 червня 1950 року армія Північної Кореї перетнула 38-ю паралель і почала наступ на Південну Корею. Цей акт агресії швидко викликав реакцію міжнародної спільноти. Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, що засуджує вторгнення, і закликала держави-члени надати військову допомогу Південній Кореї. Таким чином, конфлікт перетворився на повномасштабну війну з участю іноземних держав.
На початкових етапах конфлікту півнокорейські сили просувалися швидко, захопивши Сеул та інші великі міста Південної Кореї. У серпні 1950 року сили ООН, під командуванням генерала Дугласа Макартура, успішно зупинили наступ Північної Кореї в районі Пусанського периметра, що дозволило стабілізувати фронт.
У вересні 1950 року ООН провела масовану висадку військ в Інчхоні, що дозволило розгорнути контрнаступ і відбити Сеул. До жовтня війська ООН просунулися на північ, майже досягнувши китайського кордону. Однак Китай, побоюючись посилення американського впливу біля своїх кордонів, втрутився в конфлікт і відправив сотні тисяч «добровольців», які змогли відкинути війська ООН назад до 38-ї паралелі.
Корейська війна включала кілька великих битв, зокрема битви при Пусані, Інчхоні та Чосінському водосховищі. Військові дії носили важкий і виснажливий характер, часто супроводжуючись важкими втратами з обох сторін. Гірський і лісистий рельєф Кореї також ускладнював ведення бойових дій.
Особливо жорстокими були бої взимку 1950-1951 років, коли обидві сторони намагалися утримувати позиції та зупинити просування супротивника. З приходом весни 1951 року війська ООН змогли стабілізувати фронт, і бойові дії набули більш статичного характеру.
У 1951 році сторони розпочали переговори про перемир’я. Однак процес затягнувся на два роки через суперечки щодо обміну полоненими та лінії розмежування. Бойові дії тривали, хоча й з меншою інтенсивністю.
Переговори про перемир’я проходили в селі Пханмунджом, розташованому в демілітаризованій зоні. Однією з головних перешкод було вимога ООН про добровільне повернення військовополонених, що було неприйнятним для Північної Кореї та Китаю, які наполягали на повному обміні.
27 липня 1953 року було підписано угоду про перемир’я, що поклало край бойовим діям. Перемир’я встановило демілітаризовану зону (ДМЗ) уздовж 38-ї паралелі, яка досі розділяє Північну та Південну Корею. Формально мирний договір так і не був підписаний, і технічно Корейська війна вважається незавершеною.
Демілітаризована зона, шириною в 4 кілометри, стала символом розділення та напруженості між двома Кореями. Незважаючи на припинення бойових дій, обидві сторони продовжували тримати війська на готові, і лінія фронту залишилася місцем напруженості.
Корейська війна мала значний вплив на політичну та економічну ситуацію в Кореї та на міжнародні відносини. Конфлікт призвів до загибелі мільйонів людей, зруйнував інфраструктуру Кореї та залишив глибокі рани в корейському суспільстві.
Для США та СРСР війна стала символом Холодної війни і першою значною перевіркою їх сил. США значно посилили своє військове присутність в Азії, що вплинуло на майбутні конфлікти в регіоні. Радянський Союз і Китай, які підтримали Північну Корею, також утвердили свої позиції в регіоні.
Після війни Південна Корея змогла побудувати економіку та розвиватися за підтримки США, а Північна Корея залишилася ізольованою і продовжувала розвивати військову промисловість під керівництвом Кім Ір Сена. Корейська війна залишила обидві країни в стані постійного військового напруження, яке зберігається і досі.
В Південній Кореї економічне чудо дозволило досягти швидкого зростання та підвищити рівень життя населення. Тоді як Північна Корея залишилася під авторитарним режимом, Південна Корея стала демократичною країною, активно розвиваючись в умовах вільної економіки.
Корейська війна стала історичним прикладом того, як політичні розбіжності можуть призвести до руйнівного конфлікту. Вона підкреслює важливість дипломатії та мирних переговорів для запобігання війнам. Сучасний стан Кореї залишається важливим міжнародним питанням, і можливість примирення двох Кореї викликає інтерес і підтримку з боку світового співтовариства.
Нещодавно були вжиті спроби налагодити діалог між двома державами. Однак, незважаючи на тимчасові поліпшення відносин, політичні та ідеологічні розбіжності залишаються значними, а ймовірність об’єднання Кореї найближчим часом виглядає малоймовірною.