Історична енциклопедія
Династія Чосон, що правила з 1392 по 1910 рік, була однією з найтриваліших династій в світовій історії та заклала багато основ для сучасної корейської культури. Засновником династії став Лі Сон Ге, який проголосив себе королем Тхэджо після скидання династії Корьо. Вступивши на престол, він переніс столицю в місто Хансан, яке сьогодні відоме як Сеул, та впровадив нову політику, спрямовану на зміцнення централізованої держави.
Чосон стала династією, заснованою на принципах неоконфуціанства, що суттєво відрізняло її від попередніх правителів. Конфуціанські цінності стали основою всіх сфер життя, включаючи правову систему, освіту та соціальну структуру. Це сприяло розвитку поваги до освіти, чесності, етики та формуванню ефективної системи відбору чиновників через державні іспити. Конфуціанство стало не лише філософією, але й державною ідеологією, що впливала на кожну сферу життя в Чосон.
Одним з найбільш значних досягнень династії Чосон стало створення корейського алфавіту — ханґиля. Король Седжон Великий, який правив у XV столітті, ввів ханґиль, щоб зробити писемність доступною для всіх верств суспільства. До цього часу використовувалися ієрогліфи китайської писемності, освоєння яких вимагало багато часу та обмежувало грамотність населення.
Створення ханґиля не лише підвищило рівень грамотності, але й дозволило корейцям краще висловити свої культурні та літературні особливості. Король Седжон також підтримував науку, зокрема астрономію та медицину. В період Чосон були винайдені астрономічні годинники, водяні годинники, а також удосконалена картографія. Ці досягнення дозволили Чосон зайняти передові позиції в культурному розвитку.
В епоху Чосон освіта та державні іспити відігравали ключову роль у відборі чиновників. Основою освітньої системи були конфуціанські тексти, в яких студенти вивчали моральні та етичні принципи. Державні іспити, відомі як "кваго", стали найважливішим інструментом відбору здібних та заслуговуючих чиновників.
Система кваго включала три рівні і була заснована на конфуціанських текстах та літературних здібностях кандидатів. Тільки найкращі з найкращих могли займати високі посади, що сприяло створенню компетентного апарату управління.
Несмотря на досягнення, династія Чосон стикалася з різними викликами, включаючи внутрішні розбрати та зовнішні загрози. У XVI столітті Чосон пережила японське вторгнення під проводом Тоётомі Хідейоші. Морські битви під командуванням адмірала Лі Суншина, який винайшов "кораблі-черепахи", допомогли зупинити японців.
У XVII столітті династія Чосон також стикнулася із загрозами з боку маньчжурів. Після серії військових конфліктів Корея була змушена визнати васальну залежність від імперії Цін, що вплинуло на її міжнародний статус. Однак завдяки дипломатичним зусиллям і культурній ізоляції Чосон змогла зберегти свою автономію і уникнути прямого контролю з боку інших держав.
Економіка Чосон була переважно аграрною. Основою економіки були землеробство та спрощена феодальна система, при якій селяни працювали на землях шляхти та платили податки. Велика частина населення була зайнята в сільському господарстві, що робило економіку країни уразливою перед природними лихами та кліматичними змінами.
Соціальна структура Чосон включала кілька шарів, включаючи шляхту, простих громадян і рабів. Соціальна ієрархія була жорсткою, і перехід між шарами був вкрай тяжким. Однак високий статус вчених і інтелектуалів підкреслював важливість освіти та культури в корейському суспільстві.
Політична система Чосон зазнала ряду реформ, особливо за часів правління королів Чонджо та Ёнджо в XVIII столітті. Ці королі намагалися зміцнити центральну владу, впроваджуючи адміністративні реформи та борючись з корупцією. Чонджо створив Королівську академію, де інтелектуали та вчені могли вільно займатися дослідженнями.
Однак не зважаючи на спроби реформ, корупція залишалась серйозною проблемою. У XIX столітті політична нестабільність та боротьба між різними фракціями шляхти призвели до послаблення влади королів і поступового занепаду династії.
У XIX столітті Чосон зіткнулася з наростаючим тиском з боку Заходу. Західні держави намагалися встановити торгові відносини, що викликало невдоволення всередині країни. Після низки інцидентів з французькими та американськими військовими, Чосон прийняла політику ізоляціонізму, уникаючи контактів з іноземцями.
Однак наприкінці XIX століття Японія активно почала втручатися в корейські справи, прагнучи розширити своє вплив. Це призвело до значних змін в корейському суспільстві та економіці, коли Японія поступово послаблювала вплив корейської влади і призвела до повної анексії Кореї в 1910 році.
Кінець династії Чосон настав в 1910 році, коли Корея була анексована Японською імперією. Це стало результатом складного поєднання внутрішніх проблем, політичних розбратів, іноземного тиску та посиленого втручання Японії. Династія Чосон офіційно припинила існування, поступившись місцем японському колоніальному правлінню, яке тривало до кінця Другої світової війни.
Незважаючи на закінчення правління, Чосон залишила значну спадщину, яка продовжує впливати на сучасну Південну та Північну Корею. Основи державного управління, писемність, культурні та художні досягнення династії Чосон стали важливими елементами корейської ідентичності. Конфуціанські принципи та повага до старших залишаються важливими аспектами корейського суспільства й дотепер.
Архітектурні пам'ятники, такі як палаци Чхандоккун та Кьонбоккун, є символами культурної спадщини Чосон та приваблюють безліч туристів. Також мистецтво та література періоду Чосон, включаючи поезію та традиційні картини, досі вивчаються і шануються як частина корейської культурної традиції.