Історична енциклопедія
XX століття стало для Афганістану часом значних змін та потрясінь, охоплюючи події від колонізації до незалежності та громадянської війни. Цей період був наповнений політичними, соціальними та культурними змінами, які мали глибокий вплив на життя афганського народу та визначили майбутнє країни.
На початку XX століття Афганістан залишався під впливом великих держав, таких як Великобританія та Росія. Кінець XIX століття ознаменувався Другою англо-афганською війною (1878–1880), після якої була встановлена британська інтервенція в афганські справи. Афганісттан став буферною зоною між Британською Індією та Російською імперією, що мало сильний вплив на внутрішні справи країни.
У 1919 році, після закінчення Першої світової війни, Афганістан, під керівництвом короля Аманулла-хана, оголосив про свою незалежність від Великобританії. Це призвело до третьої англо-афганської війни (1919), під час якої афганські війська успішно захопили стратегічні позиції та змогли забезпечити визнання своєї незалежності.
Після здобуття незалежності Аманулла-хан почав проводити масштабні реформи, спрямовані на модернізацію країни. Він прагнув створити сучасну державу, надихаючись європейськими моделями. Реформа освіти, системи охорони здоров'я та управління стали основними пріоритетами.
Король активно просував права жінок, що викликало різке опір з боку традиційних і релігійних кіл. Спроби реформування суспільства призвели до політичної нестабільності. У 1929 році король був скинутий внаслідок перевороту, і Афганістан зіткнувся з новими політичними викликами.
У 1930-х роках країна переживала період нестабільності. Періоди правління змінювалися, що призвело до посилення племінного впливу та конфліктів. При цьому зовнішні сили продовжували здійснювати значний вплив на політичне життя Афганістану.
У 1933 році на трон зійшов король Захір-шах, який правил до 1973 року. Його правління стало часом відносного миру та економічного розвитку. Однак у політичному житті зберігалися старі проблеми, і суспільство залишалося розділеним між традиційними цінностями та прагненням до сучасних реформ.
У 1973 році відбувся військовий переворот, і Захір-шах був скинутий своїм кузеном Даудом-ханом. Він проголосив республіку та намагався провести низку економічних та соціальних реформ. Однак його правління стикнулося з жорсткою опозицією, і невдовзі країна занурилася в хаос.
У 1978 році в Афганістані відбулася комуністична революція, і до влади прийшла Народна демократична партія Афганістану. Нова влада почала проводити радикальні реформи, спрямовані на зміну соціальної структури та впровадження комуністичних ідеалів. Це викликало протидію з боку різних племен та релігійних груп.
У 1979 році, у відповідь на зростаюче невдоволення та повстання проти комуністичного режиму, Радянський Союз ввів свої війська в Афганістан, щоб підтримати новий уряд. Це втручання призвело до початку десятирічної війни, яка стала одним з найтрагичніших періодів в історії країни.
Афганське опір, що називалося моджахедами, отримувало підтримку від західних країн, включаючи США, які вбачали в цьому конфлікті можливість протистояти радянському впливу. Моджахеди, об'єднані в різні групи, вели партизанську війну проти радянських військ, що призвело до величезних людських жертв та руйнувань.
Після виведення радянських військ у 1989 році ситуація в країні залишалася нестабільною. Громадянська війна продовжувалася, і різні фракції боролися за владу. У 1992 році комуністичний уряд було скинуто, і в країні почалася боротьба за владу між моджахедами.
У 1996 році до влади прийшла групування Талібан, яка встановила строгий ісламський режим та значно обмежила права жінок. Це нове правління призвело до погіршення гуманітарної ситуації та міжнародної ізоляції Афганістану.
У 2001 році події 11 вересня змінили політичну ситуацію. США та їх союзники вторглися в Афганістан, що поклало край правлінню Талібану. Після цього була відновлена нова афганська адміністрація, і розпочалася робота з відновлення країни.
XX століття стало епохою значних змін для Афганістану. Від здобуття незалежності та прагнення до модернізації до конфліктів, зовнішнього втручання та громадянської війни, історія цього періоду наповнена трагедіями та надіями. Незважаючи на численні виклики, афганський народ продовжує прагнути до миру та стабільності в своїй державі, будуючи майбутнє на основі уроків минулого.