Історична енциклопедія
Карабахський конфлікт — це тривале і складне протистояння між Вірменією та Азербайджаном, яке розпочалося в кінці 1980-х років і триває до наших днів. В центрі конфлікту знаходиться Нагірний Карабах, регіон з переважно вірменським населенням, який є міжнародно визнаною частиною Азербайджану. Цей конфлікт має глибокі історичні коріння та складні етнічні, політичні та культурні аспекти, які роблять його одним з найтриваліших і трагічних в пострадянському просторі.
Істоки карабахського конфлікту можна прослідкувати до кінця XIX століття, коли обидві етнічні групи почали активно формувати свої національні ідентичності. У цей час Нагірний Карабах був частиною Російської імперії, а потім став частиною Азербайджанської РСР після встановлення радянської влади на початку XX століття. Радянська політика щодо управління етнічними меншинами створила передумови для напруженості. У 1923 році Нагірний Карабах був оголошений автономною областю в складі Азербайджанської РСР, що призвело до постійних суперечок щодо його статусу.
Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році етнічні вірмени, прагнучи до об'єднання з Вірменією, розпочали боротьбу за незалежність Нагірного Карабаху. Це викликало сплеск насильства, і в 1992 році конфлікт переріс в повномасштабну війну, в результаті якої Вірменія захопила Нагірний Карабах та кілька прилеглих районів Азербайджану. Ця війна завершилася в 1994 році підписанням перемир'я, однак остаточне рішення конфлікту не було досягнуто.
Конфлікт почав загострюватися в 1988 році, коли в Нагірному Карабаху розпочалися масові протести проти азербайджанського управління. Ці протести швидко переросли в збройні зіткнення. У 1991 році в Нагірному Карабаху була проголошена незалежність, але це не визнало жодне міжнародне орган. Війна, що спалахнула після цього, призвела до значних втрат з обох сторін — за оцінками, близько 30,000 людей загинули, і більше мільйона людей стали біженцями.
У 1994 році було підписано припинення вогню, яке зупинило активні бойові дії, але не вирішило політичні проблеми. Вірменія та Нагірний Карабах продовжували контролювати більшу частину території, однак міжнародне співтовариство, включаючи Організацію Об'єднаних Націй, продовжувало розглядати Нагірний Карабах як частину Азербайджану. Це створило напружені стосунки між двома країнами і призвело до постійних конфліктів і інцидентів на кордоні.
Після закінчення активної фази конфлікту міжнародне співтовариство вжило зусиль для врегулювання ситуації. Мінська група ОБСЄ, створена в 1992 році, була призначена для посередництва в переговорах між Вірменією та Азербайджаном. Однак, незважаючи на безліч раундів переговорів, досягти стабільного миру не вдалося. Причини полягали в глибокій недовірі між сторонами, різницях у підходах до вирішення конфлікту та внутрішніх політичних проблемах обох країн.
Ситуація залишалася напруженою, і періодично відбувалися збройні зіткнення. У 2016 році відбулася ескалація насильства, відома як "Чотириденна війна", під час якої обидві сторони зазнали значних втрат. Це свідчило про те, що конфлікт залишається невирішеним і може спалахнути в будь-який момент.
У вересні 2020 року конфлікт знову загострився, і розпочалися інтенсивні бойові дії, що тривали шість тижнів. Обидві сторони використовували сучасну зброю, і конфлікт отримав широкий міжнародний резонанс. В результаті військових дій Азербайджан повернув під контроль значні території, втрачені в 1990-х роках.
Конфлікт завершився підписанням мирної угоди 10 листопада 2020 року за посередництвом Росії. Ця угода зафіксувала нові кордони та встановила режим припинення вогню. Однак багато питань залишилися невирішеними, і атмосфера недовіри між двома країнами продовжує зберігатися.
Карабахський конфлікт призвів до масштабних гуманітарних наслідків. З обох сторін безліч людей втратили свої будинки, і значна кількість біженців живе в умовах нестачі ресурсів. Відновлення регіонів, постраждалих від війни, стало складним завданням, яке вимагає значних зусиль з боку урядів та міжнародного співтовариства.
Проблема біженців і переміщених осіб залишається актуальною, і багато з них все ще живуть в тяжких умовах, не маючи можливості повернутися на батьківщину. Це створює напруження всередині обох країн і погіршує існуючі соціальні проблеми.
Майбутнє карабахського конфлікту залишається невизначеним. Незважаючи на підписане угоду про припинення вогню, політична ситуація в регіоні продовжує бути складною. Проблеми, такі як статус Нагірного Карабаху, права етнічних вірмен і азербайджанців, а також питання безпеки і відновлення, вимагають уважного і конструктивного підходу.
Міжнародне співтовариство продовжує відігравати важливу роль у спробах досягнення довгострокового миру. Однак, щоб забезпечити стабільність у регіоні, обидві сторони повинні проявити політичну волю і прагнення до діалогу. Тільки через взаєморозуміння і компроміси можливо створити умови для мирного співіснування та розвитку як Вірменії, так і Азербайджану.
Карабахський конфлікт є складним і багатогранним явищем, яке вимагає глибокого розуміння історичних, культурних і політичних факторів. Він став випробуванням для обох країн і залишив значний слід в житті їхніх народів. Необхідні зусилля для досягнення справедливого і стійкого миру, який дозволить людям обох народів жити в мирі і злагоді.