Економічний розвиток і міжнародні відносини в XIX столітті

Після здобуття незалежності в 1830 році Бельгія стала однією з перших європейських держав, які вступили на шлях швидкої індустріалізації. До середини XIX століття країна перетворилася на одну з найбільших промислових держав Європи, завдяки розвитку вугільної та металургійної промисловості, а також будівництву залізниць. Брюссель і Антверпен стали важливими торговими та фінансовими центрами.

На міжнародній арені Бельгія дотримувалася курсу суворого нейтралітету, встановленого Лондонським договором 1839 року. Країна намагалася уникати участі в європейських конфліктах, однак підтримувала активні торгові відносини з багатьма країнами, включаючи Великобританію, Францію та Німеччину. Наприкінці XIX століття Бельгія також стала колоніальною державою, отримавши контроль над величезною територією в Африці — Вільною державою Конго, яке знаходилося під особистим контролем короля Леопольда II.

Бельгія і Перша світова війна (1914-1918)

Незважаючи на проголошений нейтралітет, Бельгія опинилася втягнутою в Першу світову війну в 1914 році, коли німецькі війська порушили її кордони. Німецька армія планувала через Бельгію швидко вторгнутися у Францію в рамках плану Шліффена, що призвело до початку військових дій на бельгійській території. Німецьке вторгнення розпочалося 4 серпня 1914 року, і опір бельгійської армії, хоча й героїчний, не зміг зупинити ворога.

Оборона фортеці Льєж та інших стратегічно важливих точок продемонструвала силу бельгійських солдатів, але незабаром країна була окупована. Король Альберт I став символом національного опору і не покинув свою країну, продовжуючи командувати армією. Окупація Бельгії німецькими військами супроводжувалася жорстокими репресіями проти мирного населення, руйнуванням міст і сіл, що викликало хвилю обурення у світі.

В період окупації значна частина бельгійців змушена була втекти в сусідні країни, такі як Франція та Великобританія. Економіка країни була практично зруйнована, але завдяки підтримці союзників, особливо Великобританії та США, Бельгія змогла відновитися після закінчення війни. Важливою віхою стало відновлення незалежності в 1918 році та участь у Версальській конференції 1919 року, де Бельгія була серед країн-переможців.

Міжвоєнний період: економічні та політичні виклики

Після Першої світової війни Бельгія зіткнулася з серйозними економічними проблемами, викликаними руйнуваннями та окупацією. Незважаючи на це, країна швидко відновила свою промисловість та інфраструктуру, а Антверпен знову став одним з провідних портів Європи. Однак соціально-політична ситуація залишалася напруженою, особливо з ростом робітничого руху та соціалістичних ідей.

В 1921 році було підписано угоду про митний союз з Люксембургом, яка поклала початок Бельгійсько-Люксембурзькому економічному союзу (БЛЕС). Це був один з перших кроків у бік економічної інтеграції Європи. У політичному житті Бельгії посилилася позиція лібералів і соціалістів, які вимагали розширення прав робітників та впровадження соціальних реформ.

Однак міжвоєнний період також відзначався зростанням ультранаціоналістичних рухів, особливо у фламандських регіонах, де посилювалися заклики до автономії та використання фламандської мови в державних установах. Ці процеси створили основу для майбутніх мовних і культурних конфліктів між Фландрією та Валлонією.

Бельгія і Друга світова війна (1939-1945)

Під час Другої світової війни Бельгія знову зіткнулася з загрозою з боку Німеччини. У 1940 році німецькі війська розпочали вторгнення в Бельгію, незважаючи на проголошений нейтралітет країни. Вторгнення розпочалося 10 травня 1940 року, і всього через 18 днів Бельгія капітулювала. Король Леопольд III вирішив залишитися в країні, незважаючи на окупацію, що викликало суперечки та невдоволення серед його підданих, а також у уряду, який емігрував до Лондона.

Окупація Бельгії нацистами тривала до 1944 року і супроводжувалася репресіями, депортаціями євреїв та примусовою мобілізацією населення на роботу в Німеччину. Бельгійський опір активно діяв на окупованих територіях, організовуючи саботажі та підтримуючи союзників. Однією з найвідоміших подій стала Битва за Ардени в 1944 році, коли німецькі війська провели останній великий наступ на Західному фронті, яке було зупинено завдяки вирішальному втручанню союзників.

Звільнення Бельгії почалося в вересні 1944 року, коли британські, канадські та американські війська увійшли в Брюссель і Антверпен. До кінця року більша частина країни була звільнена, але відновлення економіки та інфраструктури після війни вимагало значних зусиль. Король Леопольд III був змушений зректися престолу в 1951 році після звинувачень у співпраці з окупантами, і його місце зайняв його син Бодуен I.

Післявоєнна Бельгія та інтеграція в Європу

Після закінчення Другої світової війни Бельгія стала однією з країн, активно беручи участь у процесах європейської інтеграції. У 1948 році вона увійшла в Бенілюкс, а потім стала одним із засновників НАТО в 1949 році. У 1951 році Бельгія разом із Нідерландами, Люксембургом, Францією, Італією та ФРН підписала договір про створення Європейського об'єднання вугілля та сталі (ЄОВС), що стало першим кроком до створення Європейського Союзу.

Економічний розвиток Бельгії в післявоєнні роки був швидким, і країна швидко відновилася завдяки плану Маршалла та допомозі США. Антверпен знову став найважливішим портом Європи, а Брюссель — центром міжнародної дипломатії, де розмістилися штаб-квартири НАТО та Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), попередника Європейського Союзу.

Тим не менше, всередині країни залишалися гострі соціальні та політичні питання, пов'язані з мовним і культурним розподілом між фламандцями та валлонами. У 1960-ті роки почалася серія реформ, спрямованих на децентралізацію влади та надання більшої кількості повноважень регіонам. Ці реформи, хоча і стабілізували політичну ситуацію, не усунули повністю конфлікти між Фландрією та Валлонією.

Висновок

Історія Бельгії в Новій історії та світових війнах показує, як маленька держава змогла впоратися з численними викликами та перетворитися на важливого гравця на міжнародній арені. Пройшовши через дві руйнівні світові війни та труднощі міжвоєнного періоду, Бельгія стала символом економічного та соціального відродження Європи. Її роль в європейській інтеграції та міжнародній дипломатії продовжує залишатися важливою і по сьогодні.