Історична енциклопедія
Британська епоха в Іраці почалася на початку XX століття і тривала до 1958 року. Цей період виявився критичним для політичного, економічного та соціального життя країни, і його наслідки відчуваються до нині. Британське правління, що почалося з Першої світової війни, призвело до значних змін в структурі влади, культурі та економіці регіону.
На початку XX століття Османська імперія, до складу якої входив Ірак, ослабла через внутрішні конфлікти та зовнішні загрози. З початком Першої світової війни в 1914 році Великобританія побачила можливість зміцнити свої позиції на Близькому Сході. У 1914 році британські війська розпочали кампанію по захопленню іракських територій, яка завершилася в 1918 році.
У 1917 році британські війська під командуванням генерала Едмунда Алленбі захопили Багдад. Ця подія стала ключовим моментом у британській кампанії на Близькому Сході, і після завершення війни в 1918 році Ірак опинився під британським мандатом.
У 1920 році Ліга Націй призначила Великобританію мандатною державою в Іраці. Британський мандат передбачав управління Іраком з метою підготовки країни до незалежності. Однак фактично британська адміністрація продовжувала контролювати важливі аспекти життя в країні.
Британці встановили адміністративну систему, яка включала місцевих лідерів та традиційні структури влади, але реальні повноваження залишалися за британськими чиновниками. Це викликало невдоволення серед місцевого населення і початок формування національного руху за незалежність.
Британська епоха в Іраці також призвела до значних соціальних та економічних змін. Економіка країни була орієнтована на експорт нафти, що стало основою для майбутнього розвитку.
У 1927 році було відкрито перше комерційне нафтове родовище в Іраці, що залучило значні інвестиції та іноземні компанії. Нафтової промисел стала основним джерелом доходу для країни і вплинула на її економічну структуру.
Британська адміністрація також внесла вклад у розвиток системи освіти та охорони здоров'я. Було побудовано нові школи та лікарні, що сприяло покращенню рівня життя місцевого населення. Однак доступ до цих послуг був обмежений, і багато груп залишалися в бідності.
З початку 1920-х років в Іраці почало розвиватися національне рух, спрямоване проти британського мандату. Цей рух став реакцією на політичні репресії, економічну нерівність і соціальну несправедливість.
У 1920 році відбулося велике повстання проти британського правління, відоме як Повстання в Іраці. Це повстання продемонструвало невдоволення місцевого населення і прагнення до незалежності. Британські власті відповіли жорстокими репресіями, що тільки посилило спротив.
Після Другої світової війни національний рух в Іраці знову активізувався. У 1946 році Британська адміністрація провела вибори, проте вони не принесли очікуваних змін, і невдоволення продовжувало рости.
У 1958 році в Іраці відбувся переворот, що скинув короля Фейсала II і поклав кінець монархії, встановленій британцями. Ця подія стала кульмінацією боротьби іракського народу за незалежність і завершенням Британської епохи.
Спадщина британської епохи в Іраці відчувається і сьогодні. Британське правління залишило сліди в політичній системі, соціальній структурі та економіці країни. Розвиток нафтової промисловості та систем освіти та охорони здоров'я відіграли важливу роль у подальшому розвитку Іраку.
Після здобуття незалежності Ірак зіштовхнувся з безліччю викликів, включаючи політичну нестабільність, економічні труднощі та соціальні конфлікти. Ці проблеми в значній мірі були успадковані з колоніального минулого і відобразилися на майбутніх подіях у країні.
Британська епоха в Іраці стала важливим і складним періодом в історії країни. Цей період ознаменувався як досягненнями, так і проблемами, які вплинули на майбутнє Іраку. Боротьба за незалежність, розвиток нафтової промисловості та зміни в соціальній структурі сформували сучасний Ірак і його місце у світі.