Історична енциклопедія
Ісламська ера в Іраку почалася в VII столітті, коли арабські завойовники поширили ісламську віру по всьому регіону. З тих пір Ірак став одним з ключових центрів ісламської цивілізації, вплинувши на культуру, науку та політику не лише в арабському світі, але й за його межами. Етапи ісламської ери охоплюють значні історичні події, такі як арабське завоювання, заснування халіфатів, культурний розквіт та складні політичні зміни.
Арабське завоювання Іраку почалося в 634 році з битви при Кадисії, в якій арабська армія здобула перемогу над персами. Ця подія поклала початок тривалому процесу завоювання, який завершився до 651 року. З падінням Сасанідської імперії Ірак став частиною ісламського світу і був включений до Арабського халіфату.
З утворенням перших халіфатів, таких як Праведні халіфи (632-661 роки) та Омейядський халіфат (661-750 роки), Ірак став важливим адміністративним та культурним центром. Місто Куфа стало однією з перших столиць халіфату і місцем, де формувалася нова ісламська ідентичність.
З VIII століття Ірак став центром Золотого віку ісламу. Цей період характеризувався значним культурним, науковим та економічним розвитком. Багдад, заснований у 762 році, став столицею Аббасидського халіфату та одним з найбільших міст світу.
У Багдаді виникли відомі наукові та культурні заклади, такі як Дім мудрості, де вчені з усього ісламського світу збиралися для вивчення, перекладу та розвитку знань.
Ісламські вчені внесли значний внесок у різні галузі науки, включаючи математику, астрономію, медицину та філософію. Роботи таких вчених, як Аль-Хорезмі, Аль-Фарабі та Ібн Сіна, стали основою для подальшого наукового розвитку в Європі та Азії.
З кінця IX століття в Іраку почалася політична нестабільність. Розподіл халіфату на різні династії, такі як Тулуніди та Саманіди, призвів до фрагментації влади. У 1258 році Багдад був захоплений монгольськими військами під проводом Хулагу-хана, що призвело до руйнування міста та падіння Аббасидського халіфату.
Монгольське вторгнення стало трагічною подією для Іраку, після якого настало період спустошення та занепаду. Однак навіть у цей важкий час ісламська культура продовжувала зберігатися та розвиватися, створюючи нові напрямки в мистецтві та науці.
З XVI століття Ірак став частиною Османської імперії. Османський період тривав більше трьох століть і суттєво вплинув на культурний та соціальний розвиток регіону. Багдад знову став важливим центром, де перепліталися різні культури та традиції.
Під османським правлінням Ірак став місцем, де сусідствували різні релігійні та етнічні групи. Це різноманіття сприяло культурному обміну, що відобразилося в архітектурі, літературі та мистецтві.
XX століття стало часом значних змін для Іраку. Після Першої світової війни та розпаду Османської імперії Ірак став мандатною територією Великобританії. У 1932 році Ірак отримав незалежність, що стало початком нового етапу в його історії.
Іслам продовжує відігравати важливу роль у житті іракського народу. Ісламські традиції, культурні практики та релігійні обряди залишаються важливими аспектами повсякденного життя. Сучасні іракці продовжують боротися з наслідками конфліктів та політичної нестабільності, зберігаючи при цьому свою ісламську ідентичність.
Ісламська ера в Іраку залишила глибокий слід в історії людства. Цей період став часом культурного розквіту, наукових відкриттів та політичних змін. Ірак, як центр ісламської цивілізації, вплинув на розвиток культури, науки та політики не лише в арабському світі, але й за його межами. Спадщина ісламської епохи продовжує жити в серцях іракців, формуючи їх ідентичність та суспільство.