Історична енциклопедія
Історія Іраку налічує тисячі років і охоплює зміну безлічі цивілізацій, імперій та політичних режимів. Еволюція державної системи Іраку — це історія змін, від давніх шумерських міст-держав до сучасної республіканської форми правління. Протягом століть Ірак був свідком становлення та краху великих імперій, змін монархій і революцій. У цій статті ми прослідкуємо еволюцію державної системи Іраку, починаючи з древніх часів і до сьогоднішнього дня.
Державна система Іраку бере свій початок у Давній Месопотамії, яка розташовувалася між ріками Тигр і Євфрат. У третьому тисячолітті до н.е. тут виникли перші міста-держави, такі як Урук, Ур та Лагаш. Ці міста управлялися царями, які поєднували світську та релігійну владу. Одним з перших значних правителів був цар Ур-Намму, який створив перший в історії кодекс законів, пізніше доповнений знаменитим «Кодексом Хаммурапі» у Вавилонському царстві.
З розвитком централізованої влади Месопотамія перейшла від системи окремих міст-держав до великих імперій, таких як Вавилонська і Ассирійська. Ці імперії характеризувалися потужною бюрократичною системою, складними юридичними кодексами та централізованим управлінням. Царі Вавилона та Ассирії мали абсолютну владу, контролюючи як світське, так і релігійне життя своїх підданих. Однак постійні війни та внутрішні конфлікти призвели до занепаду цих імперій.
У VII столітті н.е. Ірак був завойований арабами, що призвело до поширення ісламу та включення території до складу Арабського халіфату. Багдад, заснований у 762 році халіфом Аль-Мансуром, став столицею Аббасидського халіфату та центром ісламської науки і культури. У цей період халіфи володіли абсолютною владою, але управління імперією було децентралізоване: губернатори (валі) контролювали окремі регіони.
Проте наприкінці IX століття халіфат почав слабшати через внутрішні суперечки та тиск з боку зовнішніх ворогів. До XIII століття Аббасидський халіфат був зруйнований внаслідок монгольського нашестя, і Ірак на довгі роки занурився в політичну нестабільність.
У XVI столітті Ірак був завойований Османською імперією і став її частиною. Османи встановили централізовану систему управління, поділивши Ірак на кілька провінцій (вилайетів), таких як Багдадський, Басрійський і Мосульський. Управління здійснювалося через призначених султаном губернаторів. Османська система була спрямована на посилення централізованої влади, однак місцеві племінні вожді зберігали значний вплив, що ускладнювало ефективне управління.
Османське правління в Іраку тривало майже 400 років і завершилося після Першої світової війни, коли Османська імперія зазнала поразки, а Ірак був окупований британськими військами.
Після закінчення Першої світової війни, у 1920 році, Ліга Націй надала Великобританії мандат на управління Іраком. Британське правління викликало невдоволення серед місцевого населення і призвело до повстань. У 1921 році британці заснували Іракське королівство, поставивши на трон короля Фейсала I, який був вихідцем з хіджазської династії Хашимітів.
Іракська монархія формально була незалежною, але на практиці знаходилася під сильним впливом Великобританії. Король Фейсал та його наступники керували країною за підтримки британських радників. У 1932 році Ірак отримав формальну незалежність і став членом Ліги Націй, однак вплив Британії зберігався до закінчення Другої світової війни.
У 1958 році в Іраку відбулася революція, яка призвела до скинення монархії та встановлення республіки. На чолі революції стояв генерал Абдель Касем, який проголосив Ірак республікою та почав проводити радикальні соціально-економічні реформи. Однак політична нестабільність і боротьба за владу призвели до нового перевороту в 1963 році, коли до влади прийшла партія Баас.
З 1968 року Ірак перебував під управлінням партії Баас, яка дотримувалася ідеології арабського соціалізму. Баасисти встановили однопартійний режим і зміцнили централізовану владу. У 1979 році президентом країни став Саддам Хусейн, який залишався при владі до 2003 року.
Правління Саддама Хусейна було відзначено жорстокими репресіями, культом особи та мілітаризацією країни. Хусейн зміцнив свою владу, придушуючи політичну опозицію та проводячи кампанії проти національних меншин, таких як курди та шиїти. У 1980 році почалася ірано-іракська війна, яка тривала вісім років і призвела до величезних людських і економічних втрат.
Після закінчення війни Саддам Хусейн продовжив агресивну політику, що призвела до вторгнення в Кувейт у 1990 році. Це викликало міжнародну реакцію та втручання коаліційних сил на чолі зі США, що призвело до війни в Перській затоці та введення міжнародних санкцій проти Іраку.
У 2003 році США та їхні союзники почали військову операцію в Іраку під приводом наявності в країні зброї масового знищення. Режим Саддама Хусейна був скинутий, і Ірак вступив у новий етап своєї історії. Після падіння Хусейна країна зіткнулася з політичним хаосом, зростанням міжконфесійного насильства та посиленням впливу терористичних угруповань.
Після скидання режиму Хусейна Ірак перейшов до демократичної форми правління. У 2005 році була прийнята нова конституція, яка проголосила Ірак федеральною парламентською республікою. Політична система Іраку базується на поділі влади між президентом, прем’єр-міністром і парламентом. Країна також поділена на регіони та провінції з широкою автономією, особливо в курдському регіоні на півночі країни.
Однак, незважаючи на демократичні перетворення, Ірак продовжує стикатися з серйозними викликами, такими як корупція, політична нестабільність і міжконфесійні конфлікти. Зусилля щодо відновлення країни після десятиліть воєн і санкцій тривають, і іракське суспільство все ще прагне до стабільності та процвітання.
Еволюція державної системи Іраку — це складний процес, який відображає багатовікову боротьбу за владу і незалежність, внутрішні конфлікти та зовнішні впливи. Від давніх імперій до сучасних демократичних інститутів Ірак пройшов довгий шлях, повний випробувань і змін. Сьогодні країна прагне до стабільності та процвітання, спираючись на своє багатий історичний спадок та досвід минулих поколінь.