Історична енциклопедія
Державна система Камеруну пройшла через кілька етапів еволюції, починаючи з періоду колоніального панування, переходячи через незалежність і до сучасної політичної системи, яка існує в країні сьогодні. Еволюція політичної структури Камеруну відображає зміни в його внутрішній та зовнішній політиці, а також реакцію на виклики, що стоять перед державою на різних історичних етапах. Історія державної системи Камеруну пов'язана з важливими подіями, такими як боротьба за незалежність, перехід від федеративної моделі до єдиного держави та встановлення авторитарного режиму в кінці XX століття.
Перед тим як Камерун став незалежною державою, його територія була об'єктом колоніальних інтересів різних європейських країн. З 1884 року Камерун був під контролем Німецької імперії, ставши її колонією. Після поразки Німеччини в Першій світовій війні, в 1919 році, територія була поділена між Францією та Великобританією. Французька частина Камеруну, яка стала більшою, була під контролем Франції, тоді як британська частина була розділена на два регіони, включаючи один на узбережжі та другий — у північній частині країни. В колоніальний період місцеве населення не мало політичних прав і було підпорядковане колоніальним властям, що в подальшому вплинуло на формування політичних настроїв і прагнення до незалежності.
Камерунська боротьба за незалежність почалася в середині XX століття, коли різні націоналістичні рухи активно виступали проти французького та британського панування. У 1949 році була створена Камерунська національна партія, яка закликала до незалежності та політичної реформування. У 1955 році почалися перші протести і страйки, що вимагали більше прав для місцевих жителів. Ці події призвели до зростання напруги та посилення політичної активності в Камеруні.
Незалежність була проголошена 1 січня 1960 року, коли Камерун став незалежною державою. Першим президентом був обраний Ахмаду Ахиджо, який очолив країну на початку її самостійного існування. Камерун став однією з перших африканських держав, які здобули незалежність в повоєнний період, що мало важливе значення як для самої країни, так і для всієї Африки.
Після здобуття незалежності в 1960 році Камерун став федеративною державою, що складається з двох частин — франкомовного та англомовного Камеруну. Камерунська Федерація була заснована в 1961 році, коли британська частина Камеруну об'єдналася з французькою частиною. Ця федеративна структура мала свої особливості і забезпечувала певну ступінь автономії для англомовних регіонів.
Перша Конституція Камеруну, прийнята в 1961 році, забезпечувала демократичну основу для державного устрою та передбачала розподіл влад. Однак, незважаючи на демократичні механізми, вже на цьому етапі почала простежуватися тенденція до зміцнення централізованої влади, що в майбутньому стало основою для більш авторитарного правління.
У 1972 році Камерун ухвалив нову Конституцію, яка перетворила країну з федеративної держави в унітарну. Конституція 1972 року створила Єдину Республіку Камерун, у якій зникла федеративна система. Ця зміна була наслідком політичної стабілізації, але також і спробою центрального уряду посилити контроль над усіма регіонами. Консолідована влада дозволила президенту Ахмаду Ахиджо більш ефективно управляти країною, але призвела до напруженості між франко- та англомовними регіонами, оскільки англомовні громадяни почали відчувати себе пригніченими.
При Ахиджо було прийнято ряд важливих політичних та економічних реформ, які сприяли росту інфраструктури, створенню стабільної економіки та встановленню політичного порядку. Тим не менш, політична система продовжувала залишатися авторитарною, і опозиційні сили стикалися з репресіями.
Після відставки Ахмаду Ахиджо в 1982 році, Пол Бія став президентом Камеруну. Його правління розпочалося з обіцянок покращити політичну ситуацію в країні, але з часом уряд Бія став символом авторитаризму. Бія стабілізував політичну систему, але одночасно з цим продемонстрував відсутність реальних реформ, спрямованих на демократизацію політичного життя Камеруну.
На початку 1990-х років, коли демократичні процеси в Африці почали набирати популярність, у Камеруні також почалися протести та вимоги реформ. У відповідь на це Бія в 1991 році ухвалив конституцію, яка офіційно дозволяла багатопартійність, але всі ключові важелі влади залишились у руках президента. Це підірвало довіру до політичних процесів у країні та викликало критику як всередині, так і за межами Камеруну.
Сучасна політична система Камеруну продовжує залишатися сильною і централізованою, з президентом, який має широкі повноваження. Конституція, ухвалення якої в 1996 році було важливим кроком, визначає Камерун як унітарну республіку з президентом на чолі держави та виконавчої влади. Однак президентські вибори часто критикуються за відсутність конкуренції та порушення принципів демократичного процесу.
Існуючі політичні та соціальні проблеми, включаючи корупцію, питання прав людини, а також етнічну та мовну напругу, залишаються важливими питаннями для країни. У 2008 році були внесені зміни до Конституції, які дозволили Полу Бія балотуватися на новий термін, що викликало міжнародну критику та занепокоєння щодо довгострокової влади в країні.
Еволюція державної системи Камеруну є складним процесом, у якому поряд з досягненнями в політичній та соціальній сферах проявляються й глибокі проблеми. Незважаючи на багаторічні зусилля з побудови стабільної та демократичної держави, Камерун продовжує стикатися з викликами, пов'язаними зі зміцненням демократії, правами людини та соціальною справедливістю. Проблеми, пов'язані з авторитаризмом і багатьма аспектами державного устрою, залишаються на порядку денному, і майбутнє політичної системи країни залежатиме від того, чи зможуть влади задовольнити вимоги суспільства та забезпечити реальну політичну трансформацію.