Історична енциклопедія
Перiод правлiння династiї Стюартiв в Англiї охоплює значний вiдрiзок часу — з початку XVII столiття до кiнця XVII столiття. Це був один з найбурхливiших перiодiв в iсторiї Англiї, що включав численнi полiтичнi конфлiкти, релігійні суперечки та Громадянську війну, яка стала важливою віхою в розвитку англійської монархії та парламентської системи. Правлiння Стюартiв супроводжувалося боротьбою за владу мiж короною та парламентом, що в остаточному пiдсумку призвело до серйозних змiн у державному устрої Англiї.
Восходження династії Стюартів
Династiя Стюартiв прийшла до влади в Англiї у 1603 році пiсля смертi королеви Єлизавети I, останньої з династії Тюдорів. Її правонаступником став Яків VI, король Шотландії, який об'єднав англійську та шотландську корони, ставши Яковом I Англійським. Це подiя ознаменувало початок нового етапу в історії Англiї та Шотландії.
Яків I був прихильником абсолютизму та вірив у "божественне право королів", що означало, що його влада походить безпосередньо від Бога, і він не повинен бути підзвітним парламенту. Це призвело до конфліктів з англійським парламентом, який прагнув обмежити королівську владу. Якову не вдалося повністю реалізувати свої амбіції, і його правління стало прелюдією до серйозніших конфліктів в період правління його сина Карла I.
Конфлікти при Карлі I
Карл I, зійшовший на трон у 1625 році, успадкував від свого батька прихильність абсолютизму та прагнення правити без участі парламенту. Його правління було відзначене численними конфліктами з парламентом, особливо з питань оподаткування та релігійних реформ.
Карл I намагався обходити парламент, вводячи нові податки, що викликало невдоволення серед знаті та міського населення. У 1629 році він розпустив парламент і правив без нього протягом 11 років, що отримало назву "Особисте правління" (Personal Rule). Цей період став часом зростання напруженості, оскільки король продовжував збирати податки без згоди парламенту, що багато хто вважав незаконним.
Релігійні питання також стали джерелом конфлікту. Карл намагався провести реформи в англіканській церкві, що викликало опір з боку пуритан, які прагнули до більш суворих релігійних норм. Особливо сильний опір ці реформи зустріли в Шотландії, де в 1637 році почалася так звана "Єпископська війна" (Bishops' War), викликана спробою Карла нав'язати англіканські обряди шотландській церкві.
Початок Громадянської війни
До 1640 року напруження мiж королем та парламентом досягло піку. Карл I, зіткнувшись з фінансовими труднощами через війни в Шотландії, був вимушений скликати парламент, що поклало край його особистому правлінню. Новий парламент, вiдомий як "Довгий парламент" (Long Parliament), був рішуче налаштований на обмеження королівської влади.
У 1641 році парламент прийняв "Великий Ремонт" (Grand Remonstrance), в якому обвинувачував Карла в зловживаннях владою та вимагав серйозних реформ. Карл відповів на це спробою арештувати лідерів парламенту, що викликало відкрите повстання. У 1642 році почалася Громадянська війна між прихильниками короля, відомими як роялісти або кавалери, та прихильниками парламенту, яких називали "круглоголові".
Громадянська війна тривала з 1642 по 1651 роки і пройшла в кілька етапів. Спочатку успіх був на стороні короля, але незабаром армія парламенту, очолювана Олівером Кромвелем, почала отримувати перемоги. Кромвель створив "Нову модельну армію" (New Model Army), яка стала потужною військовою силою. У 1645 році парламентська армія завдала рішучої поразки роялістам у битві при Нейзбі, після чого становище короля стало відчайдушним.
Страту Карла I та встановлення республіки
У 1646 році Карл I був захоплений у полон парламентськими силами, але продовжував вести переговори та шукати підтримку серед різних угруповань. У 1648 році він знову спробував підняти повстання, що призвело до другого етапу Громадянської війни, але ця спроба була швидко придушена.
У 1649 році Карл I був притягнутий до суду за обвинуваченням у зраді і в січні того ж року страчений. Це стало безпрецедентною подією в англійській історії — вперше монарх був публічно страчений за рішенням суду. Після страти Карла Англія була проголошена республікою, відомою як "Англійська республіка" (Commonwealth), а управління країною перейшло в руки парламенту та Кромвеля.
Протекторат Олівера Кромвеля
Олівер Кромвель став ключовою фігурою в новій республіканській Англії. З 1653 року він прийняв титул "Лорд-протектор" і фактично став главою держави. Його правління було відзначене жорсткими заходами з придушення опозиції та встановлення порядку. Кромвель розпустив парламент і правив країною за допомогою військової диктатури.
Кромвель проводив агресивну зовнішню політику, прагнучи зміцнити позиції Англії на міжнародній арені. Однією з найважливіших подій цього періоду стало придушення повстань в Ірландії та Шотландії, де Кромвель проводив жорстокі кампанії, щоб закріпити владу Англії над цими регіонами. Він також підтримував розвиток флоту та провів успішні військові кампанії проти Нідерландів та Іспанії.
Реставрація монархії
Після смерті Олівера Кромвеля в 1658 році його син Річард Кромвель спробував продовжити правління, але не мав достатньої підтримки. Країна почала занурюватися в хаос, і незабаром стало ясно, що республіка не зможе існувати без сильного лідера.
У 1660 році, після серії переговорів, генерал Джордж Монк, командувач армією в Шотландії, вирішив відновити монархію. Він запросив сина Карла I, Карла II, повернутися в Англію та зайняти трон. Це подія отримала назву "Реставрація Стюартів". Карл II повернувся в Англію, і його коронація ознаменувала закінчення республіканського періоду та відновлення монархії.
Правління Карла II
Карл II вступив на престол у 1660 році, обіцяючи правити з урахуванням інтересів парламенту. Однак його правління також було відзначене напруженими стосунками з парламентом, особливо з питань зовнішньої політики та релігії. Карл II прагнув до відновлення католицизму, що викликало невдоволення серед протестантського більшості в країні.
Карл II зміг зберегти відносний спокій у країні, але після його смерті в 1685 році на трон зійшов його брат, Яків II, чиї спроби нав'язати католицизм стали причиною нового кризи.
Славетна революція та кінець династії Стюартів
Яків II, католик за вірою, прагнув укріпити свою владу та проводив політику, спрямовану на розширення впливу католицької церкви в Англії. Це викликало широке невдоволення, особливо серед протестантського населення та знаті. У 1688 році, після народження в Якова католицького спадкоємця, група англійських аристократів запросила голландського принца Вільгельма Оранського, чоловіка дочки Якова, Марії, захопити владу.
Вільгельм Оранський прибув в Англію з армією того ж року, і Яків II, не маючи достатньої підтримки, втік до Франції. Це подія, відоме як "Славетна революція", завершило правління Стюартів. Вільгельм та Марія стали спільними монархами Англії, а парламент затвердив "Білль про права", який обмежив владу короля і зміцнив позиції парламенту, поклавши початок конституційній монархії в Англії.
Висновок
Перiод правління Стюартів та Громадянська війна мали величезний вплив на політичну систему Англії. Конфлікти між короною та парламентом, релігійні суперечки та війна призвели до радикальних змін у державному устрої, встановлення республіки та подальшої реставрації монархії. В результаті цих подій Англія вступила на шлях формування конституційної монархії, що стало основою для розвитку сучасних демократичних інститутів.