Історична енциклопедія
Іспанія в Середні віки представляла собою територію, на якій існувало безліч незалежних королівств, кожне з яких залишило свій слід в історії та культурі країни. Епоха середньовічної Іспанії охоплює період з падіння Римської імперії в V столітті до об'єднання королівств Кастилії та Арагону в кінці XV століття, що поклало початок сучасній іспанській державі. Цей період був часом військових конфліктів, культурного обміну та важливих політичних змін.
Після падіння Західної Римської імперії на території Піренейського півострова в V столітті було засновано Вестготське королівство. Вестготи, що походили з германських племен, завоювали більшу частину Іспанії та зробили своєю столицею Толедо. Вестготське правління відіграло важливу роль у становленні феодальної системи на Піренейському півострові. Культура вестготів поєднувала елементи римської та германської традицій, проте їхній вплив на історію Іспанії був недовговічним. У 711 році королівство було завойовано мусульманами, що стало початком епохи мусульманського правління.
У 711 році армія арабів і берберів, очолювана Тариком ібн Зіядом, перетнула Гібралтарську протоку і розгромила вестготів у битві при Гвадалете. Розпочалося мусульманське завоювання Іспанії, і більша частина Піренейського півострова опинилася під владою Омейядського халіфату. У 756 році Абд ар-Рахман I проголосив незалежність Кордовського емірату, який у 929 році став Кордовським халіфатом.
Кордова стала культурним і економічним центром мусульманського світу в Європі. Кордова стала одним з найбільших міст того часу з розвинутими ремеслами, науками та мистецтвами. У халіфаті активно процвітали архітектура, література, астрономія та медицина. Проте внутрішні суперечності та повстання ослабили халіфат, і в 1031 році він розпався на безліч дрібних мусульманських держав — тайф.
Після мусульманського завоювання в 711 році християнські держави на півночі Іспанії почали процес Реконкісти — довгу боротьбу за звільнення своїх земель. Першими з цих держав були Астурія, Наварра, Леон і Кастилія. Протягом століть християнські королівства повільно просувалися на південь, відвоюючи землі у мусульман.
Важливим моментом у ході Реконкісти стало битва при Лас-Навас-де-Толоса в 1212 році, коли об'єднані сили Кастилії, Арагон, Наварри та Португалії завдали рішучої поразки Альмохадам, що стало переломним моментом у боротьбі за звільнення Піренейського півострова. У 1236 році Кастилія завоювала Кордову, а до 1492 року впав Гранадський емірат — остання мусульманська держава в Іспанії, що ознаменувало завершення Реконкісти.
Королівство Кастилія відігравало центральну роль у процесі Реконкісти і врешті-решт стало найбільшим християнським державою на Піренейському півострові. У 1085 році Кастилія завоювала Толедо — колишню столицю вестготів. Пізніше кастильські королі продовжили успішні військові кампанії на півдні, розширюючи свої володіння. З часом королівство стало потужною державою, яка відігравала провідну роль в об'єднанні іспанських земель.
Королівство Арагон, яке спочатку представляло собою невелику державу на сході Іспанії, також відіграло важливу роль у середньовічній історії. Арагонці активно брали участь у Реконкісті, а після завоювання Валенсії та Балеарських островів розширили свої володіння. Надалі Арагон став сильним морським державою, контролюючи торгові шляхи на Середземному морі та розширюючи свої території за межі Іспанії, включаючи Сицилію, Корсику та Сардинію.
У 1469 році сталося важливе подія — шлюб Ізабелли I Кастильської та Фернандо II Арагонського, що стало початком об'єднання Іспанії. Хоча їхні королівства залишалися окремими, надалі вони спільно управляли країною та вели спільну зовнішню політику. У 1492 році вони завершили Реконкісту, завоювавши Гранадський емірат, що символізувало закінчення мусульманської присутності в Іспанії. Той же рік став роком відкриття Христофором Колумбом Нового Світу, що поклало початок іспанської колоніальної імперії.
Середньовічна Іспанія була ареною боротьби між християнськими та мусульманськими державами, що призвело до створення унікальної культурної та релігійної мозаїки. Архітектура, наука та мистецтво того часу справили значний вплив на подальший розвиток країни. Замки, собори та палаци, зведені в Середньовіччі, стали символами потужності та культурної спадщини іспанських королівств.
Цей період також поклав початок формуванню національної ідентичності Іспанії. З часом невеликі королівства об'єднувалися, створюючи єдину державу, яка відіграє ключову роль в європейській та світовій історії. Незважаючи на внутрішні конфлікти та суперечності, Іспанія вийшла із Середньовіччя як єдине і сильне королівство, готове до нових викликів і завоювань.