Історична енциклопедія
Державна система Мальти має довгу та багатошарову історію, що охоплює понад дві тисячі років. Розвиток політичної структури острова пройшов через різні етапи, включаючи правління римлян, арабів, норманів, лицарів Ордену госпітальєрів та Великобританії. У кожному з цих періодів змінювалися форми управління, від монархії до республіки, що в значній мірі вплинуло на політичну та соціальну структуру країни.
Мальта була частиною Римської імперії з 218 року до н.е., коли вона була захоплена римлянами під час Другої Пунічної війни. У часи Римської імперії острів був важливою частиною римської провінції Африка. Мальта мала статус колонії і управлялася римським магістратом. У цей час на острові була введена римська система права, і почали розвиватися інфраструктура та міське життя. Мальта стала важливим стратегічним пунктом для римлян, і на острові були побудовані дороги, амфітеатри та інші громадські будівлі, багато з яких збереглися донині.
Після падіння Римської імперії Мальта перейшла під контроль арабів у 870 році. За кілька століть арабського правління на острові був закладений важливий культурний і соціальний фундамент. Араби створили ефективну адміністративну систему, організувавши управління за територіальним принципом і встановивши оподаткування. Мальта стала частиною арабського емірату Сицилії, і цей вплив відобразився на сільському господарстві, архітектурі та мові. У цей час були побудовані ряд укріплень, а також розвинулися сільське господарство та іригаційні системи.
У 1091 році Мальта була захоплена норманами, що поклало початок новому етапу в історії острова. Нормани відновили християнську владу і створили королівство Мальта, підпорядковане сицилійському королівству. У період правління норманів Мальта стала важливим центром християнської культури та віри, і острів отримав певну автономію в рамках більш широкого королівства. Також у цей час були побудовані нові християнські монастирі, і почали розвиватися відносини з папою Римським. Норманська епоха вплинула на правову систему, закони стали більш централізованими та орієнтованими на західноєвропейські зразки.
Після того, як у 1530 році Карл V, король Іспанії, передав острів Мальту Ордену госпітальєрів, розпочалася одна з найзначніших епох в історії Мальти. Лицарі Ордену госпітальєрів, або, як їх часто називали, Мальтійські лицарі, відіграли важливу роль у формуванні державної системи острова. Острів став центром військово-морської та християнської сили в Середземному морі, а сама система управління була заснована на авторитарній владі магістрів. Вони управляли островом, не маючи прямого втручання зовнішніх влади, і розробляли політику, спрямовану на оборону та процвітання. У цей час Мальта ставала важливим політичним і військовим центром, що відображалося у створенні масштабних фортифікацій, а також у зміцненні національної ідентичності.
Після Великої осади Мальти та занепаду Ордену госпітальєрів у 1798 році Мальта стала об'єктом французької експансії, коли Наполеон Бонапарт захопив острів. Однак французьке правління було коротким і жорстоким. У 1800 році острів був переданий Великобританії, і протягом майже двох століть Мальта залишалася британською колонією. У цей період було введено британське законодавство, і Мальта стала важливою військово-морською базою, яка відіграла ключову роль у обох світових війнах. Британська система управління була націлена на зміцнення колоніального контролю, але також сприяла розвитку інфраструктури та освіти на острові. Важливим етапом у цьому періоді стала поступова інтеграція місцевих жителів в управління островом через створення місцевих парламентів та законодавчих органів.
На початку XX століття на Мальті активізувалися політичні рухи, що вимагали автономії та незалежності. У 1921 році був прийнятий Конституційний акт, який установив автономний уряд на острові, але все ще залишався під британським контролем. У 1934 році був створений парламент з місцевими представниками, що сприяло росту політичної активності. Друга світова війна зіграла важливу роль у процесі незалежності Мальти, оскільки в роки війни вона пережила інтенсивні бомбардування і мала важливу стратегічну роль для Великобританії.
Після війни, у 1964 році, Мальта отримала статус незалежної держави в рамках Співдружності націй. У 1974 році острів став республікою, а в 1979 році повністю отримав контроль над своєю зовнішньою політикою. Мальта стала суверенною державою з власною конституцією, політичною системою та національними інститутами.
На сьогодні Мальта є парламентською республікою, де голова держави — президент, але реальна виконавча влада належить прем'єр-міністру та уряду. Важливим моментом є система багатопартійності, з ключовими політичними партіями, що представляють різні ідеології, від лівих до правих. Мальтійський парламент складається з Палати представників та Сенату. У політичному житті країни важливу роль відіграють питання соціальної політики, економіки, зовнішніх відносин та освіти.
У 2004 році Мальта стала членом Європейського Союзу, а в 2008 році прийняла євро як свою офіційну валюту. Це зміцнило міжнародне становище країни, зробивши її важливим економічним і політичним центром у Середземномор'ї. Сьогодні Мальта продовжує розвиватися як сучасна демократична країна з стійкими економічними та політичними структурами.
Історія державної системи Мальти є яскравим прикладом того, як маленький острів може проходити через різні етапи правління та зміни державної влади, впливаючи на свою культуру, економіку та міжнародне становище. Від римської колонії до сучасної незалежної держави Мальта продемонструвала здатність адаптуватися та розвиватися в умовах змінюваних політичних реалій. Сьогодні острів продовжує відігравати важливу роль у політичному та економічному житті Середземномор'я, зберігаючи при цьому свою унікальну історичну ідентичність.