Історична енциклопедія
Незалежність Мальти, проголошена 15 вересня 1964 року, стала важливою віхою в історії країни, знаменуючи кінець колоніального правління Великобританії та початок нової ери самоврядування. Цей процес був наслідком довгих років боротьби за національне самовизначення, економічні та соціальні зміни, а також міжнародної політики.
До отримання незалежності Мальта перебувала під контролем різних держав, включаючи арабів, лицарів Святого Іоанна та, нарешті, Великобританію. У 1814 році, за умовами Паризького мирного договору, Мальта стала британською колонією. Протягом XIX і початку XX століття на Мальті спостерігалися різні соціальні та економічні зміни, які заклали основи для незалежності.
На початку XX століття на Мальті спостерігався зріст націоналістичних настроїв. Розвиток робітничого класу та прагнення до покращення умов життя призвели до створення різних політичних партій. Економіка Мальти також зазнала змін, зростанням кількості робочих місць у будівництві та сфері послуг.
У 1947 році була прийнята нова конституція, яка надала Мальті певну ступінь самоврядування. Однак повна незалежність залишалася недосяжною. У 1955 році розпочалася активна політична боротьба за повну незалежність, яку очолили Лейбористська партія та Національна партія.
Лейбористська партія, очолювана Джорджем Боннічи, та Національна партія, під проводом Доменіко Сакко, відігравали ключову роль у боротьбі за незалежність. Їх програмні документи містили вимоги про самоврядування, покращення умов життя та захист інтересів населення.
У 1960-ті роки міжнародна обстановка також сприяла прагненню Мальти до незалежності. Період деколонізації, що охопив багато країн Африки та Азії, створив сприятливий клімат для аналогічних змін в Європі. Великобританія, усвідомлюючи необхідність реформ, розпочала обговорення щодо майбутнього статусу Мальти.
У 1963 році розпочалися офіційні переговори між Мальтою та Великобританією. Ці переговори призвели до угоди про надання незалежності, яка була підтверджена на референдумі в 1964 році. Понад 90% виборців підтримали незалежність.
15 вересня 1964 року Мальта офіційно проголосила свою незалежність. Цей день став символом національної ідентичності та гордості для багатьох мальтійців. Прийнята конституція забезпечила основні права і свободи громадян, а також створила основи для формування демократичної держави.
Першим прем'єр-міністром незалежної Мальти став Джордж Боннічи, який очолив уряд Лейбористської партії. Важливими завданнями нового уряду були розвиток економіки, покращення освіти і охорони здоров'я, а також створення ефективної державної адміністрації.
У перші роки після отримання незалежності Мальта зіткнулася з рядом викликів. Одним з них було підтримання економічної стабільності в умовах глобальних змін. Уряд активно працював над залученням інвестицій і розвитком туристичного сектору.
Економіка Мальти почала швидко розвиватися, особливо в сфері туризму, який став ключовим джерелом доходу. Уряд також почав активно розвивати інфраструктуру, включаючи дороги, аеропорти і готелі.
Незалежність поклала початок тривалому процесу політичної стабільності на Мальті. Країна продовжила розвивати свою демократичну систему, а також налагоджувати міжнародні відносини.
З того часу, як Мальта стала незалежною, вона прагнула до інтеграції в міжнародні організації. Країна стала членом Організації Об'єднаних Націй у 1964 році і продовжила розвивати свої зв'язки з іншими державами.
Незалежність Мальти є важливою віхою в історії країни і символом боротьби за національне самовизначення. Цей процес став основою для подальшого розвитку держави, зміцнення демократії та створення умов для економічного зростання. Незалежність змінила обличчя Мальти, зробивши її важливим гравцем на міжнародній арені та центром культури і туризму в Середземномор'ї.