Вступ

1920-ті та 1930-ті роки стали важливим етапом в історії Індії, коли рух за самоуправління та незалежність став активнішим і організованішим. Після Першої світової війни індійці почали усвідомлювати свою силу та єдність, що призвело до ряду значних політичних подій і протестів проти колоніального правління. У даній статті розглянемо ключові моменти боротьби за самоуправління в Індії в цей період.

Контекст і фон

Після закінчення Першої світової війни в 1918 році Індія зіткнулася з рядом економічних та соціальних труднощів. Загострення класових конфліктів, зростання цін на продукти харчування та високі податки викликали невдоволення серед населення. Політична ситуація також погіршилася, коли британські влади відповіли на зростаюче невдоволення репресивними заходами, такими як Закон Роулла (1919), який обмежував громадянські свободи.

Відповідно до цих подій в Індії почалося активне рух за самоуправління. Лідери, такі як Махатма Ганді, почали закликати до ненасильницьких протестів і дій.

Ганді та ненасильницький опір

Махатма Ганді, один з найбільш впливових лідерів індійського націоналістичного руху, став основним символом боротьби за самоуправління. У 1920 році він запустив рух "Ненасильницький опір" (Сатйаграха), який закликав індійців відмовитися від співпраці з британськими властями. Ключові принципи цього руху включали:

• Ненасильство: Ганді вважав, що боротьба за свободу повинна проходити без застосування насильства.
• Громадянська непокора: Індійці повинні свідомо порушувати несправедливі закони та вказівки британських властей.
• Економічна самодостатність: Ганді закликав до бойкоту британських товарів і підтримки місцевого виробництва.

Ці ідеї стали основою для багатьох протестів, включаючи бойкот британських товарів і масові демонстрації.

Рух за самоуправління

У 1920-х роках рух за самоуправління прийняв більш організовані форми. У 1929 році Індійський національний конгрес під керівництвом Джавахарлала Неру ухвалив резолюцію про повну незалежність Індії. Ця заява стала важливим кроком на шляху до самоуправління, що призвело до ряду ключових подій:

• Сатйаграха 1930 року: Ганді розпочав свою знамениту "Сольну ходу" від Сабармати до моря, щоб протестувати проти британського монополізму на сіль. Ця дія привернула широку увагу та підтримку.
• Створення нових організацій: Паралельно з Індійським національним конгресом виникли нові політичні організації, такі як Всеіндійська мусульманська ліга, які представляли інтереси мусульманського населення.
• Економічний бойкот: Ганді та інші лідери закликали до бойкоту британських товарів і податків, що також сприяло зростанню місцевого виробництва.

Ці дії сприяли збільшенню національної свідомості та зміцненню єдності серед індійців.

Відповідь британських властей

Британський уряд, стурбований зростаючими протестами, почав вживати заходів для придушення руху за самоуправління. Серед заходів, вжитих британськими властями, можна виділити:

• Арести лідерів: У відповідь на масові протести британські влади заарештували багатьох лідерів національного руху, включаючи Ганді.
• Репресивні закони: Введені нові закони, які обмежували свободу зборів та вираження думок.
• Силові заходи: Застосування сили для розгону протестів та придушення безладів призвело до численних жертв та ескалації насильства.

Ці дії лише посилили невдоволення та бажання індійців боротися за свої права.

Зростання націоналістичних настроїв

1920-ті та 1930-ті роки стали часом значного зростання націоналістичних настроїв в Індії. У суспільстві посилилися ідеї про повну незалежність, і почалося формування більш радикальних груп, які виступали за негайне звільнення від колоніального правління.

До цього часу стало очевидним, що рух за самоуправління охоплював не лише еліти, але й широкі маси населення, включаючи селян, робітників та молодь. Безліч людей почали брати участь у протестах, і на сцену вийшли нові лідери, які представляли інтереси різних груп населення.

Висновок

Перід з 1920 по 1930-ті роки став ключовим в історії Індії, коли рух за самоуправління став більш організованим і масовим. У цей час Махатма Ганді став символом боротьби за незалежність, а його ідеї ненасильницького опору надихнули мільйони індійців. Незважаючи на репресії з боку британських властей, рух за самоуправління лише посилився, і в наступному десятилітті він вилився в більш активні дії, які призвели до незалежності Індії в 1947 році.

Боротьба за самоуправління в Індії в цей період продемонструвала силу народу та його прагнення до свободи, а також заклала основи для майбутніх поколінь, які продовжили боротися за свої права та незалежність.

Поділитися:

Інші статті:

• Історія Індії
• Давня цивілізація Індії
• Ведична епоха в Індії
• Середньовіччя та мусульманські завоювання в Індії
• Колоніальний період в Індії
• Рух за незалежність Індії
• Релігійні вірування ведичної епохи
• Нашестя тюрків і заснування Деліського султанату
• Прихід Британської Ост-Індської компанії
• Повстання 1857 року: Індійське повстання
• Індія в Першій світовій війні та зростання націоналізму
• Друга світова війна та загострення національної боротьби в Індії.
• Розділ Індії та здобуття незалежності
• Джерела ведичної епохи: Веди
• Арії та їх міграція в Індію.
• Культура Мохенджо-Даро
• Культура Великої Монголії