Історична енциклопедія
Іран, країна з багатою історією та культурною спадщиною, зазнавала значних змін у своїй державній символіці протягом століть. Еволюція прапорів, гербів та інших символів відображає динамічні зміни в політичному та релігійному устрої держави, починаючи з давніх часів і до сучасності. У цій статті ми розглянемо, як розвивалася державна символіка Ірану, починаючи з епохи Ахеменидів і закінчуючи сьогоднішньою Ісламською Республікою.
Історія державної символіки Ірану уходить своїми коріннями в період Давньої Персії. В епоху Ахеменидської імперії (550–330 рр. до н. е.) використовувалися різноманітні символи, що відображали могутність і велич держави. Одним із найвідоміших символів того часу є «Фарвахар» — зображення крилатого диска з людською фігурою в центрі. Фарвахар вважався символом зороастризму та уособлював божественний захист і керівництво. Він також символізував боротьбу добра зі злом і прагнення до духовного вдосконалення.
Іншим важливим елементом символіки Ахеменидів були зображення левів, биків і грифонів, які прикрашали палаци та храми. Ці зображення підкреслювали могутність і силу персидських царів. Незважаючи на те, що Ахемениди не мали єдиного державного прапора в сучасному розумінні, їх символіка вплинула на наступні династії.
Після падіння Ахеменидів в Ірані виникла Сасанідська імперія (224–651 рр. н. е.), яка також мала багатий державний символізм. Гербом Сасанідів був символ у вигляді вогняного вівтаря, що пов'язано з поширенням зороастризму як державної релігії. Сасаніди вважали вогонь священним, і його зображення можна було зустріти на монетах, стелах та знаменах. Вогняні вівтарі символізували чистоту, світло та праведність.
У часи Сасанідів також використовувалися символи, що нагадують сучасних левів і орлів, що підкреслювало могутність і велич імперії. Ці зображення відображали вплив зороастрійської космології та уявлення про божественне покровительство персидських царів. В епоху Сасанідів з'являються й перші аналоги державних прапорів, однак вони не мали стандартного дизайну та використовувалися в основному військовими загонами.
Після завоювання Ірану арабами в VII столітті й поширення ісламу символіка країни зазнала значних змін. Зороастрійські символи поступово витіснялися ісламською релігійною символікою. Основними елементами державної символіки стали зображення півмісяця та зірки, які уособлювали іслам та його переможне поширення.
В середньовічному Ірані герби та прапори використовувалися різними династіями, включаючи Сельджуків, Хулагуїдів та Сефевідів. Наприклад, за Сефевідів (1501–1736 рр.) на прапорах зображувався сонячний диск з обличчям або зображення лева з мечем, що символізувало могутність і велич шаха. Сефевіди активно використовували символіку лева та сонця, які стали важливими елементами іранської культури та державної символіки.
Під час правління династії Каджарів (1789–1925 рр.) символ лева та сонця став офіційним гербом Ірану. Лев уособлював силу та владу, а сонце символізувало світло та просвітництво. Цей герб використовувався на державних прапорах, монетах і офіційних документах. Каджари внесли значний вклад у закріплення цього символу як одного з найважливіших в історії Ірану.
У XIX столітті герб лева і сонця почав доповнюватися різноманітними елементами, такими як корона та написи, що символізували суверенітет і незалежність Ірану. У цей період Іран почав активно контактувати з європейськими державами, що призвело до зміни деяких елементів державної символіки під впливом західних стандартів.
Після приходу до влади династії Пехлеві (1925–1979 рр.) державна символіка Ірану знову змінилася. Шах Реза Пехлеві прагнув модернізувати країну та позбавитися елементів, асоційованих з традиційним ісламом. Однак символ лева та сонця залишався основним гербом Ірану до революції 1979 року. Прапор Ірану в цей період представляв собою триколор з горизонтальними смугами зеленого, білого та червоного кольору та зображенням лева і сонця в центрі.
За шахом Мохамедом Резою Пехлеві символіка держави набула більш світського та націоналістичного характеру. Були прийняті заходи щодо реформування національної ідентичності, однак це не допомогло запобігти зростанню невдоволення серед населення, що призвело до Ісламської революції.
Після повалення монархії та проголошення Ісламської Республіки в 1979 році відбулися радикальні зміни в державній символіці Ірану. Новий герб, розроблений під керівництвом аятоли Хомейні, є стилізованим зображенням слова «Аллах» та меча, яке також нагадує тюльпан — символ мучеників, що загинули за ісламську віру. Цей герб відображає ісламські та революційні ідеали нової влади.
Прапор Ірану також був змінений. Зелений колір символізує іслам, білий — мир, а червоний — кров мучеників, що впали за свободу. На білому полі прапора нанесено новий герб, а вздовж зелених і червоних смуг повторюється фраза «Аллах Акбар» (Бог великий) 22 рази, що символізує дату перемоги Ісламської революції (22 бахмана за іранським календарем).
Сучасна державна символіка Ірану відображає ісламські цінності та революційні ідеали. Герб Ісламської Республіки став символом національної гордості і релігійної приверженості, а прапор — знаком суверенітету і незалежності країни. Попри зміни, що сталися після революції, багато елементів символіки, такі як поєднання кольорів і деякі символи, зберігають свої корені в давній персійській культурі.
Історія державної символіки Ірану демонструє, як політичні та соціальні зміни впливали на формування національної ідентичності країни. Від давніх зороастрійських символів до ісламських революційних знаків — кожен етап відображає дух часу та цінності, важливі для іранського суспільства на різних етапах його історії.
Історія державної символіки Ірану — це відображення багатовікової боротьби за ідентичність, релігійні та політичні ідеали. Еволюція символіки від епохи Ахеменидів до сучасності показує, як символи можуть змінюватися під впливом часу, але при цьому зберігати зв'язок з культурною та історичною спадщиною країни. Сьогодні прапор та герб Ірану є не лише офіційними символами держави, а й джерелом національної гордості та єдності для іранського народу.