Історична енциклопедія
Іран — країна з багатим лінгвістичним спадком, де протягом століть формувалися і розвивалися різні мови та діалекти. В Ірані проживають представники численних етнічних груп, кожна з яких зберігає свої мовні традиції. Незважаючи на те, що державною мовою є перська (фарсі), на території країни використовується значна кількість інших мов та діалектів. Це створює унікальну мовну картину, яка відображає різноманіття і культурну спадщину іранського суспільства. У даній статті ми розглянемо основні мовні особливості Ірану, їхню історію та сучасне становище.
Перська мова, відома також як фарсі, є офіційною мовою Ірану та відіграє центральну роль у житті іранців. Фарсі належить до іранської гілки індоєвропейської мовної сім'ї та має багатовікову історію, що корінням йде в давні часи. На фарсі говорить більш ніж 70% населення країни, і вона використовується у всіх сферах суспільного життя — від освіти до засобів масової інформації.
Сучасна перська мова бере свій початок в епоху Сасанідів і формувалася під впливом давньоперської та середньоперської мов. Після арабського завоювання Ірану в VII столітті в перську мову увійшло безліч арабських запозичень, що значно збагачило її лексику. Однак, незважаючи на сильний арабський вплив, фарсі зберегла свою унікальну граматичну структуру і не втратила своєї самобутності.
Перська мова відрізняється простою граматикою та відсутністю роду у іменниках. Фарсі використовує арабську писемність, хоча алфавіт був адаптований для перських фонем. В Ірані фарсі викладається в школах і використовується в офіційних документах. Література на фарсі, починаючи з поезії Омара Хайяма і Саді та закінчуючи творами сучасних іранських письменників, відома у всьому світі завдяки своїй вишуканості та багатству мови.
Азербайджанська мова, або азерійська, є другою за поширеністю мовою в Ірані. На ній говорить близько 25% населення країни, особливо в провінціях Західний і Східний Азербайджан, Ардебіль та Зенджан. Азербайджанська мова належить до тюркської групи алтайської мовної сім'ї та має багато спільного з турецькою мовою.
Хоча азербайджанська мова не має офіційного статусу в Ірані, вона широко використовується в повсякденному житті, а також у неформальних засобах масової інформації. В останні роки спостерігається зростання інтересу до збереження і розвитку азербайджанської культури та мови в Ірані, що проявляється у проведенні культурних заходів та виданні книг азербайджанською мовою.
Курдська мова є рідною для курдів, що проживають у західних і північних регіонах Ірану, таких як Керманшах і Курдистан. Курдська мова належить до іранської групи індоєвропейської мовної сім'ї та ділиться на кілька діалектів, включаючи сорані і курманджі. На курдській мові говорить близько 10% населення Ірану.
Курдська мова не має офіційного статусу в Ірані, і її використання обмежене в офіційній сфері. Тим не менш, курди активно зберігають свою мову та культуру, особливо через усні традиції та народну поезію. В останні роки також збільшилася кількість публікацій і радіо- та телепередач на курдській мові.
Лури та бахтіари — етнічні групи, що проживають на південно-західному Ірані, особливо в провінціях Лурестан і Хузестан. Лурська та бахтіарська мови є близькородинними і належать до південно-західної іранської гілки індоєвропейської мовної сім'ї. Ці мови мають значну схожість з фарсі, але відрізняються за лексикою та фонетикою.
На лурській та бахтіарській мовах говорить близько 6% населення Ірану. Ці мови зберігають свою актуальність завдяки усним традиціям, фольклору та пісням. Незважаючи на те, що ці мови не мають офіційного статусу, лури та бахтіари активно підтримують свої культурні традиції та мову.
Арабська мова має особливе значення в Ірані через релігійний і культурний вплив ісламу. На арабській мові говорить близько 2% населення, переважно в південних провінціях Хузестан і Бушір, де проживають арабські громади. Арабська мова також використовується в релігійних текстах, таких як Коран, що робить її важливою для духовного життя іранців.
Хоча арабська мова не є офіційною в Ірані, вона викладається в школах як друга мова через її релігійне значення. Багато іранців, особливо ті, хто отримав релігійну освіту, володіють арабською мовою на високому рівні.
Белуджська мова поширена серед белуджів, що проживають на південному сході Ірану, в провінції Сістан і Белуджістан. Белуджська мова належить до іранської групи індоєвропейської мовної сім'ї та має безліч діалектів. На белуджській мові говорить близько 2% населення Ірану.
Белуджі активно зберігають свою мовну і культурну ідентичність, незважаючи на відсутність офіційного статусу мови в Ірані. В останні роки спостерігається зростання інтересу до розвитку белуджської мови через культурні заходи та публікації.
Гільянська та мазендеранська мови поширені в північних провінціях Ірану, таких як Гілян і Мазендеран. Ці мови належать до північно-західної іранської гілки і мають багато спільного з іншими іранськими мовами. На них говорить невелика частина населення Ірану, але вони зберігаються завдяки усним традиціям та місцевій культурі.
Незважаючи на різноманіття мов, Іран дотримується суворої мовної політики, в рамках якої фарсі є єдиною офіційною мовою. Це пов'язано з необхідністю підтримання національної єдності та цілісності держави. Тим не менш, представники етнічних меншостей зберігають свої мови та культури через усні традиції, фольклор і місцеві ініціативи по збереженню мови.
В останні роки в Ірані спостерігається зростання інтересу до мовного різноманіття та підтримки етнічних мов. Хоча в школах навчання ведеться на фарсі, в деяких регіонах впроваджуються освітні програми на місцевих мовах. Це дозволяє представникам етнічних меншостей зберігати свої мовні традиції та передавати їх наступному поколінню.
Мовне різноманіття Ірану є відображенням його багатої історії та культурної спадщини. Незважаючи на домінування фарсі як офіційної мови, етнічні групи Ірану зберігають свої мовні традиції та культури. Мовна політика Ірану спрямована на підтримання національної єдності, але водночас залишається місце для поваги та збереження багатомовності. Розуміння та повага до цього різноманіття дозволяють краще зрозуміти іранське суспільство та його культурну спадщину.