Історична енциклопедія
Конфлікт Кіпру з Туреччиною — це складна та багатогранна проблема, що йде корінням в історію, етнічні відмінності та геополітичні інтереси. Кіпр, розташований у Східному Середземномор'ї, протягом століть зазнавав впливу різних цивілізацій та імперій. Однак сучасна форма конфлікту почалася в 20 столітті, що призвело до розділення острова на дві частини: греко-кіпрську та турко-кіпрську. Ця стаття розглядає основні причини конфлікту, ключові події та поточну ситуацію на Кіпрі.
Історія конфлікту Кіпру з Туреччиною починається з колоніального періоду. У 1878 році Великобританія отримала контроль над Кіпром, який був частиною Османської імперії. Це створило напруженість між двома основними етнічними групами: греко-кіпрцями та турко-кіпрцями. Греко-кіпрці прагнули до об'єднання з Грецією, в той час як турко-кіпрці підтримували союз із Туреччиною.
Після Другої світової війни греко-кіпрські націоналісти розпочали активну кампанію за незалежність від Великобританії та об'єднання з Грецією. У 1955 році почалися масові демонстрації, які призвели до утворення військової організації ЕОКА (Національна організація кіпрських борців за свободу), що боролася за незалежність Кіпру.
В результаті багаторічних конфліктів і переговорів Кіпр добився незалежності в 1960 році. Угода про незалежність закріпила рівні права для греко-кіпрців і турко-кіпрців, однак напруженість між громадами зберігалася. У 1963 році спалахнули насильницькі зіткнення, що призвело до розриву довіри між двома групами і втручання миротворчих сил ООН.
У 1974 році, після державного перевороту у Греції і спроби об'єднання Кіпру з Грецією, Туреччина вторглася на острів, стверджуючи, що втручається для захисту турко-кіпрського населення. В результаті вторгнення більша частина північного Кіпру була окупована турецькими військами, що призвело до створення Турецької Республіки Північного Кіпру (ТРПК) у 1983 році, яка не була визнана міжнародним співтовариством, окрім Туреччини.
У липні 1974 року греко-кіпрці організували державний переворот, метою якого було об'єднання з Грецією. У відповідь на це Туреччина здійснила військове втручання, захопивши близько 37% території Кіпру. Вторгнення призвело до масових переміщень населення і етнічних чисток. Сотні тисяч греко-кіпрців були змушені покинути свої домівки на півночі, в той час як турко-кіпрці переселилися на північні території.
Проблема біженців стала однією з основних тем у конфлікті. Тисячі греко-кіприців втратили свої домівки та майно, що створило тривалі соціальні та економічні проблеми. Турецька сторона, у свою чергу, заявляє про необхідність захисту прав турко-кіпрців та про те, що втручання було необхідним для запобігання насильству.
Протягом останніх десятиліть конфлікт залишався нерозв'язаним, незважаючи на спроби мирних переговорів і міжнародних зусиль по врегулюванню ситуації. Різні мирні плани, включаючи План Аннана у 2004 році, не увінчалися успіхом. В той час як греко-кіпрська сторона прагне до відновлення єдності острова, турко-кіпрська сторона виступає за збереження автономії.
У 2017 році відбулися нові переговори в Кран-Монтана, проте вони також не привели до позитивного результату. Основні перешкоди для досягнення угоди включають питання безпеки, прав власності і статус турецьких військ на острові. Обидві сторони мають різні погляди на майбутнє Кіпру, що ускладнює можливість мирного вирішення конфлікту.
Конфлікт Кіпру з Туреччиною також має міжнародні аспекти. Туреччина активно підтримує турко-кіпрську громаду, в той час як Греція і міжнародне співтовариство підтримують греко-кіпрців. Цей конфлікт став частиною більш широкої геополітичної гри у Східному Середземор'ї, де інтереси різних країн перетинаються. Зокрема, виявлення вуглеводнів у східній частині Середземного моря додало нового рівня складності в конфлікт, привертаючи увагу міжнародних компаній та держав.
Організація Об'єднаних Націй з 1964 року здійснює миротворчі операції на Кіпрі через свої сили з підтримання миру (UNFICYP). Світове співтовариство продовжує закликати обидві сторони до діалогу та співпраці, однак без значного прогресу. Багато експертів вважають, що рішення конфлікту можливе лише за наявності політичної волі обох сторін і конструктивного підходу до переговорів.
Конфлікт Кіпру з Туреччиною — це не тільки результат історичних протиріч, але й складна геополітична проблема, що вимагає уваги та зусиль з боку міжнародного співтовариства. Важливо розуміти, що мирне вирішення конфлікту можливе лише через діалог, компроміси та повагу прав усіх жителів острова. Сучасний Кіпр потребує в стабільності та миру, щоб забезпечити благополуччя та розвиток для майбутніх поколінь.