Історична енциклопедія
Британське колоніальне правління на Кіпрі розпочалось у 1878 році і тривало до 1960 року. Цей період справив значний вплив на політичну, економічну та соціальну структуру острова. Британське правління прийшло на зміну османському і стало важливою віхою в історії Кіпру, змінивши його культурний ландшафт і взаємини між різними етнічними та релігійними групами. У цій статті ми розглянемо основні етапи та характеристики британського колоніального правління на Кіпрі.
Перед тим як Кіпр став британською колонією, він перебував під османським пануванням більше трьохсот років. У 1878 році, в результаті російсько-турецької війни, Османська імперія поступилася контролем над Кіпром Великобританії. Однак острів залишився формально під османським суверенітетом, а фактично перебував під британською адміністрацією. Це угода стала результатом політичних маневрів, спрямованих на зміцнення впливу Британії у Східному Середземномор'ї.
Первісно британська адміністрація на Кіпрі була організована з урахуванням місцевих традицій, але згодом відбулися значні зміни в управлінні. Британці ввели свою адміністративну структуру, засновану на принципах англійського права, що змінило систему управління на острові.
Британці призначали губернаторів, які відповідали за внутрішні справи острова. Управління було сосереджене в руках колоніальної адміністрації, і місцеві жителі були позбавлені реального впливу на політичні процеси. Проте британська адміністрація залишила деякі аспекти місцевої влади, що дозволило кіпріотам зберігати свої традиції і звичаї.
У період британського правління кіпрські греки почали активно вимагати автономії та незалежності. У 1931 році спалахнуло повстання, відоме як «Повстання 1931 року», викликане невдоволенням місцевого населення політикою британської адміністрації. У відповідь на повстання британці посилили репресії і обмежили права кіпріотів, що тільки посилило напруженість на острові.
Британське колоніальне правління призвело до значних змін в економіці Кіпру. Британці впровадили нові сільськогосподарські практики і технології, що сприяло розвитку сільського господарства. Основними культурами стали цитрусові, бавовна і виноград. Проте вигоди від цього зростання здебільшого йшли британським колоніальним інтересам.
Інфраструктура також зазнала змін, британці побудували дороги, залізниці і порти, що сприяло транспортуванню товарів. Проте багато місцевих жителів залишалися бідними, і їхнє життя було важким. Кіпр став важливим центром для британської торгівлі та військової стратегії в регіоні, але місцеві жителі часто опинялися в невигідному положенні.
Британське правління також вплинуло на систему освіти. Була заснована нова школа та освітні установи, однак вони в основному обслуговували інтереси колоніальної адміністрації. Освіта стала доступною, але в основному для представників привілейованих верств суспільства.
Соціальні зміни також відбувалися в результаті взаємодії між різними етнічними та релігійними групами. Британська політика «розділяй і володарюй» сприяла зростанню напруженості між кіпріотами-греків і кіпріотами-турками. Це призвело до збільшення міжетнічної напруженості, що врешті-решт сприяло конфліктам, які спалахнули в пізніші роки.
Друга світова війна справила серйозний вплив на Кіпр. З початком війни острів став стратегічно важливим військовим плацдармом для британських сил. У 1941 році Кіпр був атакований італійськими та німецькими військами, проте британські сили змогли успішно захистити острів. Проте війна призвела до економічних труднощів і нестачі продовольства.
Після війни зростали вимоги про незалежність, і кіпрські греки почали організовувати різні рухи, такі як ЕОКА (Національна організація кіпрських борців за свободу), метою яких було припинення британського правління та об'єднання з Грецією. Цей рух призвів до насильства і конфліктів між грецькими та турецькими кіпріотами, а також з британською владою.
У 1955 році спалахнула ЕОКА, яка розпочала партизанську війну проти британської адміністрації. Цей рух отримав широку підтримку серед кіпріотів-греків, які прагнули до незалежності. Британська влада відповіла на це жорстокими заходами, що призвело до загострення конфлікту.
Внаслідок міжнародного тиску та постійних конфліктів між кіпріотами-греків і кіпріотами-турками, Великобританія почала розглядати можливість надання Кіпру незалежності. У 1960 році був підписаний Лондонський договір, який передбачав створення незалежної держави Кіпр з гарантією безпеки з боку Великобританії, Туреччини та Греції.
Британське колоніальне правління на Кіпрі було складним і суперечливим періодом, який справив значний вплив на історію острова. Політичні, економічні та соціальні зміни, що відбулися в цей період, сформували унікальну ідентичність кіпріотів і призвели до конфліктів, які тривають і досі. Розуміння цього періоду важливе для усвідомлення більш широких процесів, що відбувалися на Кіпрі та у Східному Середземномор'ї.