Історична енциклопедія
Розділення Кіпру — це одне з найскладніших і трагічних подій в новітній історії острова. Воно сталося в 1974 році і стало результатом багаторічного етнічного конфлікту між кипротами-греками та кипротами-турками. Цей конфлікт має глибокі історичні корені і призвів до створення двох окремих державних утворень на острові: Республіки Кіпр та Турецької Республіки Північного Кіпру, яка визнана тільки Туреччиною. У цій статті ми розглянемо ключові події, які призвели до розділення Кіпру, а також його наслідки.
Конфлікт між грецькими та турецькими кипротами почався ще в 1950-х роках, коли кипроти-греки почали вимагати об'єднання з Грецією (енозіс). Це вимога була підтримана більшістю кипротів-греків, однак кипроти-турки виступали проти, остерігаючись втрати своїх прав і культурної ідентичності.
У 1960 році, після ряду конфліктів і втручання міжнародного співтовариства, Кіпр отримав незалежність від Великої Британії. Однак конституція, створена для забезпечення рівноваги між двома громадами, виявилася неефективною, і вже в 1963 році почались зіткнення, які стали передвісниками більш серйозних конфліктів.
У 1960-1970-х роках на Кіпрі відбулися численні насильницькі інциденти. Уряд, що складався в основному з кипротів-греків, почав приймати закони, що ущемляють права кипротів-турків. У 1964 році внаслідок насильства почалася гуманітарна катастрофа, під час якої тисячі кипротів-турків були змушені покинути свої домівки і шукати притулок в захищених зонах.
У 1974 році грецький військовий переворот скинув законний уряд Кіпру і встановив режим, що прагнув до об'єднання з Грецією. У відповідь на це Туреччина 20 липня 1974 року здійснила військове вторгнення на Кіпр, аргументуючи свої дії необхідністю захисту кипротів-турків. Внаслідок цієї інтервенції було окуповано близько 37% території острова.
Після турецького вторгнення на Кіпрі відбулася масштабна міграція. Кипроти-греки покинули північні райони, тоді як багато кипротів-турків, раніше проживавших на півдні, переселилися на окуповані території. У 1983 році була проголошена Турецька Республіка Північного Кіпру, яка, однак, була визнана тільки Туреччиною.
Це розділення поклало початок новим реаліям, коли на острові виникли два окремих утворення з різними політичними та економічними системами. Кіпр став символом етнічного конфлікту, який вимагає вирішення на міжнародному рівні.
Питання про Кіпр стало об'єктом обговорення на міжнародній арені. Організація Об'єднаних Націй (ООН) здійснила кілька спроб вирішити конфлікт і відновити мир на острові. З 1964 року діє миротворча місія ООН на Кіпрі (UNFICYP), задача якої полягає в підтримці перемир'я і сприянні в досягненні політичного рішення.
В останні десятиліття проводились численні мирні переговори між обома сторонами, однак жодна з пропозицій не досягла успішного результату. Основні розбіжності стосуються питань безпеки, політичного устрою і прав біженців.
В останні роки на Кіпрі спостерігається поступове поліпшення відносин між двома громадами. Програми взаємодопомоги і ініціативи по зближенню стають все більш поширеними. Тим не менш, глибокі історичні рани все ще не зажили, і багато кипротів продовжують дотримуватися своїх позицій, пов'язаних з етнічною приналежністю.
У 2017 році на Кіпрі пройшли мирні переговори, однак вони завершилися безрезультатно. Проблеми, пов'язані з розділенням, залишаються актуальними, і питання про єдність Кіпру по-прежньому вимагає вирішення.
Розділення Кіпру — це не лише політична проблема, але й гуманітарна катастрофа, що торкається життів тисяч людей. Воно стало результатом історичних суперечностей, непорозуміння і насильства. Вирішення цього конфлікту вимагає комплексного підходу і політичної волі як з боку кипротів, так і міжнародного співтовариства. Важливо пам’ятати, що мир і згода можливі лише через діалог і взаєморозуміння.