Історична енциклопедія
Давність Сирії — це період, коли ця територія відігравала важливу роль в історії Близького Сходу. Сирія була свідком появи й зникнення багатьох цивілізацій, починаючи з раннього неоліту й закінчуючи античністю. Розташування країни на перетині торгових шляхів між Сходом і Заходом зробило її важливим культурним і економічним центром.
Сирійська земля була населена з древніх часів. Перші поселення виникли в епоху неоліту, приблизно 8000 року до н. е. Археологічні знахідки свідчать про розвиток сільського господарства і скотарства. Найбільш відомими культурами цього періоду є Халафська та Убаїдська, які залишили сліди в таких місцях, як Tell Abu Hureya та Tell Halaf.
З 3-го тисячоліття до н. е. на території Сирії почали формуватися міські держави. Одним із перших значних центрів стало держави Ебла, засноване приблизно 3000 року до н. е. Ебла досягла свого розквіту в 24 столітті до н. е. і стала відомою завдяки своїй писемності та багатим архівам, які були виявлені археологами в 1960-х роках.
Іншим важливим містом стало Марій, яке також було центром торгівлі і культури. Ці міста активно взаємодіяли з сусідніми державами, такими як Аккад, Месопотамія та Єгипет. Протягом століть вплив різних імперій, таких як Хетти та Ассірійці, справляв вплив на політичну карту регіону.
Сирія була багатокультурною територією, де існували різні народи та мови. Основними етнічними групами були семіти, аморейці та хетти. Релігія грала важливу роль у житті давніх сирійців. Безліч божеств почиталися в залежності від регіону, серед яких виділялися Бал і Астарта. Храми та святині будувалися в містах, таких як Угарит і Халеб, де проводилися жертвоприношення та ритуали.
Угарит, розташований на узбережжі Середземного моря, був одним із найвпливовіших міст-держав. Угаритська писемність, одна з перших алфавітних систем, використовувалася для запису мови, яка стала основою для наступних алфавітів. Угарит також відомий своїми літературними творами, такими як міфи про Бала і Астарту, які вплинули на інші давні культури.
З приходом різних імперій, таких як Єгипетська, Ассірійська та Вавилонська, Сирія ставала важливим об'єктом суперництва. Ассірійці, під керівництвом своїх царів, таких як Тиглатпаласар III, завоювали значні території Сирії та здійснювали жорстку політику щодо підкорених народів.
Пізніше, в VII столітті до н. е., Сирія потрапила під вплив персидської імперії. Персидський цар Кир Великий здійснив завоювання на Близькому Сході та включив Сирію до своєї імперії, що призвело до культурного обміну та поширення зороастризму.
З приходом Олександра Македонського в IV столітті до н. е. і наступним утворенням елліністичних царств, Сирія стала важливим центром грецької культури. Місто Антіохія було засноване як важливий культурний і політичний центр. Після падіння елліністичних держав, Сирія увійшла до складу Римської імперії та пережила період відносного миру і процвітання.
Під час римського правління архітектура та інфраструктура в Сирії значно розвивались. Побудовані дороги, акведуки і театри, що сприяло економічному процвітанню. Антіохія та Пальміра стали відомими центрами культури і торгівлі.
Давність Сирії була часом значних змін і досягнень, коли на цій землі розвивались унікальні культури та цивілізації. Різноманітність народів і релігій, а також стратегічне розташування на перетині торгових шляхів зробили Сирію важливим гравцем в історії Близького Сходу. Спадщина давності досі впливає на сучасну культуру та ідентичність цього регіону.