Історична енциклопедія
Територія сучасної Молдови була заселена людьми з давніх часів. Археологічні знахідки свідчать про те, що перші поселення з'явилися тут більше 10000 років тому. Культура Старчевої-Криш та Кукутен-Трипільська культура, які процвітали на території сучасної Молдови, Румунії та України, залишили значний слід. Ці древні громади займалися землеробством, розведенням худоби, а також полюванням і риболовлею.
У період пізнього неоліту на території Молдови розвивалися ремесла і почалася соціальна диференціація. З'явилися перші поселення, організовані за типом городищ, що свідчить про складну соціальну структуру і розвинену торгівлю. Ці культури залишили після себе унікальні артефакти, серед яких керамічні вироби, ритуальні предмети та прикраси.
У I тисячолітті до н.е. на територію сучасної Молдови почали проникати різні кочові народи. Тут з'явилися племена фракійців, а пізніше – гети і даки. Ці народи вступали в контакт з грецькими колоніями на Чорному морі, що сприяло культурному і торговому обміну. З часом на території сучасної Молдови зміцнилися поселення гетів і даків, чия культура включала елементи як місцевих традицій, так і впливи грецької цивілізації.
У II столітті до н.е. та на початку I століття н.е. регіон поступово потрапляє під вплив Римської імперії. Римляни створили укріплені табори та дороги, що сприяло інтеграції регіону в економічну і політичну систему імперії. Після завоювання римським імператором Траяном Дакийського царства в 106 році н.е. територія сучасної Молдови на деякий час потрапила під контроль Риму, що принесло з собою елементи римської культури, мови та техніки будівництва.
В епоху Великої переселення народів регіон піддавався частим набігам різних кочових племен. Починаючи з IV століття сюди почали проникати готи, гунни, авари та слов'янські племена. До кінця IX століття на територію Молдови поступово поширюється вплив Київської Русі, а пізніше – Галицько-Волинського князівства.
У XIV столітті на території між Карпатами і Дністром утворюється Молдавське князівство, основателем якого вважається воєвода Драгош. Його наступник, воєвода Богдан I, зміцнив незалежність князівства від Угорщини. Богдан I вважається засновником незалежного Молдавського князівства, і з його правління починається самостійна історія держави.
В другій половині XV століття молдавським князівством править Штефан III Великий, один з найвідоміших і шанованих правителів в історії країни. Він зміг зміцнити державу, розширити її територію і успішно протистояти загрозам з боку Османської імперії, Польщі та Угорщини. Штефан провів серію реформ, спрямованих на зміцнення центральної влади, а також побудував і укріпив ряд фортець для захисту від вторгнень.
Штефан Великий також вніс великий вклад у розвиток культури та православної віри. При його правлінні були побудовані багато монастирів і церков, які вважаються шедеврами молдавської архітектури. За свої заслуги перед державою та народом Штефан отримав титул «Великий» і був канонізований православною церквою.
Після смерті Штефана Великого в кінці XV століття Молдавське князівство стикається з зростаючим тиском з боку Османської імперії. На початку XVI століття князівство визнає васальну依'язливість від султана, що призвело до обмеження суверенітету та сплати данини. Тим не менш, молдавські правителі зберігали значну ступінь автономії, що дозволяло їм керувати внутрішніми справами та підтримувати культурні і релігійні традиції.
Протягом наступних століть Молдова залишалася під владою Османської імперії, хоча часто зберігала відносну незалежність в управлінні. Незважаючи на постійні війни та загрози, князівство змогло зберегти свою культуру, мову та традиції. У цей період тут розвиваються мистецтво, література і ремесла, що створило основу для формування молдавської національної ідентичності.
В кінці XVIII століття та на початку XIX століття Османська імперія починає втрачати вплив у регіоні. Внаслідок російсько-турецьких війн Молдавське князівство потрапляє під контроль Російської імперії, і в 1812 році, відповідно до Бухарестського миру, східна частина князівства (територія між ріками Прут і Дністер) відходить до Росії, утворивши нову провінцію – Бессарабію.
Під владою Російської імперії Бессарабія отримала деякі привілеї, включаючи право на використання молдавської мови та часткову автономію. Однак з часом політика русифікації посилилася, що призвело до скорочення прав молдаван. У відповідь на це в регіоні почали виникати рухи за збереження національної ідентичності та відродження культурних традицій.
Після закінчення Першої світової війни та революції в Росії Бессарабія проголосила незалежність, а потім, у 1918 році, приєдналася до Румунії. Цей крок був підтриманий місцевим населенням, яке прагнуло до об'єднання з Румунією на основі спільної культури та мови. Однак цей акт викликав напруженість у відносинах з Радянською Росією, яка не визнавала анексію Бессарабії.
У період між світовими війнами Бессарабія входила до складу Румунії, що сприяло її інтеграції в економічну і політичну систему країни. У цей період були зроблені кроки по розвитку сільського господарства, освіти та інфраструктури, хоча регіон залишався переважно аграрним.
У 1940 році, після укладення пакту Молотова-Ріббентропа, Радянський Союз висунув ультиматум Румунії і вимагав повернути Бессарабію. Румунія була змушена поступитися, і територія Бессарабії увійшла до складу СРСР, утворивши Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку (МССР).
У повоєнний період МССР піддавалася інтенсивній радянізації, що призвело до придушення національної культури та впровадження радянських цінностей. Водночас була розвинута промисловість, побудовані нові підприємства, дороги та житло. Незважаючи на спроби русифікації, молдавська культура і мова продовжували існувати і розвиватися, хоча й під жорстким контролем радянської влади.
В кінці 1980-х років розпочалися процеси перебудови та демократизації в Радянському Союзі, що призвело до активізації національних рухів. У 1991 році Молдова проголосила незалежність і вийшла зі складу СРСР. На першому етапі незалежності країна зіткнулася з економічними труднощами та конфліктами, включаючи Придністровський конфлікт, який залишається нерозв'язаним і по цей день.
Сучасна Молдова орієнтується на інтеграцію в європейські структури та зміцнення своєї національної ідентичності. Незважаючи на складнощі, країна продовжує рухатися в бік демократичних реформ і економічного розвитку, зберігаючи свою унікальну культуру та історію.
Історія Молдови – це довгий шлях від давніх цивілізацій до сучасної держави, багатий подіями, викликами та досягненнями. Вона залишила унікальний слід у культурі та самоусвідомленні молдавського народу, який зберіг свою самобутність і гордість за свою батьківщину.