Історична енциклопедія
Перід, коли Панама була частиною Нової Гранади (з 1821 по 1903 рік), представляє собою важливий етап в історії країни. Цей час був відзначений політичними, соціальними та економічними змінами, а також боротьбою за незалежність і самоідентифікацію.
Після здобуття незалежності від Іспанії в 1821 році, Панама увійшла до складу Великої Колумбії, політичного об'єднання, що складається з сучасних Колумбії, Венесуели, Еквадору та Панами. Однак у 1826 році Велика Колумбія була перетворена на Нову Гранаду, і Панама стала однією з її областей.
Це об'єднання було викликане необхідністю в економічному розвитку та захистом від зовнішніх загроз. Нова Гранада прагнула створити сильну державу, щоб забезпечити стабільність у регіоні.
В період свого існування Нової Гранади Панама управлялася з столиці, Боготи, і місцеві губернатори часто призначалися з центральної влади. Це створювало дистанцію між місцевим населенням і центром влади, що іноді призводило до незадоволення і протестів.
У 1858 році Панама отримала статус окремого департаменту в складі Нової Гранади, що дало можливість місцевим властям трохи підвищити свою автономію. Тим не менше, центральна влада залишалася домінуючою силою, що продовжувало викликати напруження.
Економіка Панами в цей час ґрунтувалася на сільському господарстві, виробництві та комерції. Кава, тютюн і цукор були основними експортними товарами. Однак, враховуючи стратегічне положення Панами, багато економічних інтересів зосереджувалися на її морських шляхах.
У 1846 році між Сполученими Штатами та Новою Гранадою був підписаний Договір Б'юкенена, який надавав США права на будівництво каналу через Панаму. Цей договір справив значний вплив на економіку і політику регіону, створюючи передумови для втручання США в справи Панами.
Культурне життя Панами в складі Нової Гранади було різноманітним. Місцеве населення, іспанські колонізатори та африканські раби змішувалися, створюючи унікальну панамську культуру. У цей час розвивалися традиції, пов'язані з музикою, танцями та кухнею, які згодом стали основою для національної ідентичності.
Важливу роль відігравали релігія і освіта. Католицька церква продовжувала впливати на громадське життя, тоді як виникнення освітніх закладів допомогло підвищити рівень грамотності та розвинути місцеву інтелігенцію.
Попри наявність певної автономії, незадоволення місцевого населення продовжувало зростати. У 1856 році стався конфлікт з американськими експедиціями, що призвело до погіршення відносин з центральною владою. Повстання проти Нової Гранади спалахнули в 1861 та 1872 роках, але вони були придушені.
Ситуація ускладнювалася економічними труднощами та зростаючим впливом США в регіоні, що викликало гнів серед панамців та прагнення до незалежності.
До кінця XIX століття прагнення до незалежності загострилося. Панама почала проявляти інтерес до самостійного існування. У 1903 році, скориставшись внутрішніми конфліктами в Новій Гранаді, Панама оголосила про свою незалежність за підтримки США, що стало вирішальним кроком до формування незалежної держави.
Ця подія стала ключовим моментом в історії Панами і відкрила нові можливості для її економічного і політичного розвитку.
Перід Панами в складі Нової Гранади був часом значних змін, соціальних конфліктів і боротьби за автономію. Він став основою для формування панамської ідентичності і відіграв важливу роль у подальшому розвитку країни. Внаслідок прагнень до незалежності Панама змогла утвердитися як самостійна держава, що справило тривале вплив на її історію та культуру.