Історична енциклопедія
Історія Ізраїлю в біблійні часи охоплює широкий період, починаючи з патріархів, таких як Авраам, Ісак і Яків, і закінчуючи руйнуванням Першого храму в 586 році до нашої ери. Цей період включає в себе формування ізраїльського народу, його закони, культуру та взаємодію з сусідніми народами.
Згідно Біблії, історія Ізраїлю починається з Авраама, який уклав завіт з Богом. Цей завіт обіцяв, що його нащадки стануть великим народом:
Ізраїльтяни опинились в Єгипті внаслідок голоду, і їхнє життя там спочатку було благополучним, але з часом вони стали рабами. Вихід, очолюваний Моїсеєм, став ключовою подією в історії Ізраїлю.
Вихід з Єгипту, згідно Біблії, стався близько 1446 року до нашої ери. Ця подія звільнила ізраїльтян від рабства і привела їх до гори Синай, де вони отримали Закон від Бога:
Після 40 років блукання в пустелі ізраїльтяни під керівництвом Ісуса Навина ввійшли в Ханаан. Завоювання цієї землі описано в книзі Ісуса Навина, де представлені основні битви та завоювання:
Завоювання Ханаану призвело до утворення племінних союзів і поділу землі між колінами Ізраїлю.
Після завоювання Ханаану ізраїльтяни знаходились під керівництвом Суддів, які були як військовими лідерами, так і духовними наставниками. У цей час виникали внутрішні та зовнішні конфлікти:
Ця епоха характеризувалася циклом: ізраїльтяни віддавались ідолопоклонству, що вело до гноблення, потім до покаяння і, врешті-решт, до спасіння через Суддю.
З плином часу ізраїльтяни захотіли встановити монархію, як у сусідніх народів. Першим царем став Саул, за ним послідували Давид і Соломон:
Будівництво Храму стало кульмінацією зусиль Соломона, який створив місце для поклоніння Богу і зберігання Ковчега Завіту. Храм став символом юдейської ідентичності.
Після смерті Соломона царство розділилося на два: Ізраїль (північне царство) та Юдея (південне царство). Це розділення призвело до внутрішніх конфліктів і ослаблення:
Північне царство Ізраїль було завойовано Ассирією в 722 році до нашої ери, а південне царство Юдея в 586 році до нашої ери — Вавилоном, що призвело до руйнування Першого Храму і вигнання юдеїв у Вавилон.
Вигнання стало критичним моментом в історії Ізраїлю. Юдеї почали формувати свої ідентичності і релігійні практики поза своєю землею, що сприяло розвитку юдаїзму як релігії.
Історія Ізраїлю в біблійні часи є важливим етапом не лише для єврейського народу, але й для всього людства. Ці події визначили багато аспектів культури, релігії та політики, які продовжують впливати на сучасний світ.