Історична енциклопедія
Розділене царство в Ізраїлі (близько 930–586 рр. до н.е.) є періодом, коли єврейський народ, після смерті царя Соломона, розділився на два незалежні держави: Північне царство Ізраїль та Південне царство Юдея. Цей період був сповнений політичних інтриг, релігійних конфліктів і культурних змін, що справили глибокий вплив на подальшу історію єврейського народу.
Після смерті Соломона в 930 р. до н.е. царство Ізраїль зіткнулося з внутрішніми конфліктами. Спадкоємець Соломона, Ровоам, постійно стикався з вимогами народу про зниження податків та полегшення тяжких умов правління. Він не прислухався до порад старійшин і натомість обрав жорсткий курс, що призвело до повстання і зрештою до розділення царства.
В результаті повстання десять колін Ізраїлю, незадоволених правлінням Ровоама, відкинули його владу і проголосили царем Єровоама, одного з своїх лідерів. Таким чином, утворилося Північне царство Ізраїль зі столицею в Самарії та Південне царство Юдея зі столицею в Єрусалимі. Розділення царств стало основою для подальших конфліктів і суперництва між двома державами.
Північне царство Ізраїль швидко розвивалося, але також стикалося з серйозними проблемами. Єровоам, намагаючись зміцнити свою владу, встановив ідолопоклонство, створивши золотих телят у Дані та Вифілі, щоб запобігти паломництву до Єрусалиму. Це рішення призвело до духовного занепаду і моральної деградації народу.
Північне царство страждало від постійної політичної нестабільності. Протягом своєї історії в Ізраїлі змінилося багато царів, і багато з них були скинуті. Прикладом може слугувати династія Омрі, яка призвела до зміцнення держави, але також і до закріплення ідолопоклонства. Цар Ахав, представник цієї династії, став відомим своєю дружиною Ізавеллю, яка активно пропагувала поклоніння Ваалу і переслідувала пророків Ягве.
Південне царство Юдея, яке зберегло спадок Давида і Соломона, мало більш стабільне правління, хоча і тут були свої проблеми. Ровоам, як цар Юдеї, намагався відновити єдність народу, але стикався з безліччю викликів, включаючи внутрішні роздори і вплив сусідніх царств. Деякі царі, такі як Аса і Йошафат, намагалися реформувати релігійне життя, зміцнюючи культ Ягве.
Деякі царствуючі династії Юдеї проводили реформи, спрямовані на відновлення істинного поклоніння Ягве й очищення країни від ідолопоклонства. Наприклад, цар Йосія провів важливу реформу, відновивши Закон і зібравши народ для читання Священного Писання. Однак ці зусилля не змогли зупинити процес духовного занепаду.
Протягом всього періоду розділеного царства в Ізраїлі діяло безліч пророків, таких як Ілля, Єлисей, Амос і Осія. Вони застерігали народ від ідолопоклонства і закликали до покаяння. Пророки слугували зв'язуючим ланцюгом між Богом і народом, проповідуючи про необхідність дотримання завіту і застерігаючи від гріха.
Розділення царств також призвело до значних соціальних і культурних змін. Північне царство стало більш багатокультурним, приймаючи вплив сусідніх народів, таких як асирійці та филистимляни. Південне царство, зберігши свою культурну та релігійну ідентичність, стало центром поклоніння Ягве, зберігши безліч традицій, пов'язаних із храмом в Єрусалимі.
До кінця VIII століття до н.е. Північне царство Ізраїль зіткнулося з загрозою з боку Ассирійської імперії. У 722 р. до н.е. Самарія була завойована асирійцями, а народ Ізраїлю був розселенний по території імперії. Ця подія стала трагічною кінцевою крапкою Північного царства та початком єврейської діаспори.
Південне царство Юдея також не уникло долі. У 586 р. до н.е. Єрусалим був захоплений вавилонянами, і Храм був зруйнований. Єврейський народ був уведений у полон, і ця подія стала важливою віхою в історії Ізраїлю, символізуючи кінець незалежного царювання.
Перод розділеного царства залишив глибокий слід в історії єврейського народу. Ідея месія, заснована на пророцтвах про майбутнього царя з роду Давида, продовжувала розвиватися і впливати на релігійне життя. Події цього часу лігли в основу біблійних текстів, які стали важливою частиною як юдаїзму, так і християнства.
Розділене царство в Ізраїлі — це період значних випробувань і змін, коли єврейський народ зіткнувся з внутрішніми конфліктами та зовнішніми загрозами. Незважаючи на падіння обох царств, їх спадщина продовжує жити в релігійному та культурному житті євреїв і в усьому світі, залишаючи нам важливі уроки про вірність, покаяння і надію на майбутнє.