Історична енциклопедія
Амелія Ерхарт (1897–1937?) — знаменита американська льотчиця, відома як одна з перших жінок, які покорили небо. Вона встановила безліч рекордів і надихнула мільйони жінок по всьому світу. Ерхарт стала символом сміливості, свободи та сили духу, а її зникнення під час кругосвітнього перельоту залишається однією з найбільш загадкових таємниць XX століття.
Амелія Мері Ерхарт народилася 24 липня 1897 року в штаті Канзас. Вона виросла в сім’ї адвоката Едвіна Ерхарта та його дружини Емілі. Дитинство Амелії було нестабільним: батько страждав від алкоголізму, а фінансове становище родини часто було складним. Незважаючи на труднощі, батьки намагались підтримувати допитливість та сміливість дочки.
Амелія рано проявила інтерес до подорожей та дослідження світу. В дитинстві вона збирала вирізки з газет і журналів з історіями про жінок, які досягли успіху в чоловічих професіях. Її приваблювали наука та техніка, що було незвично для дівчини того часу. Цей інтерес пізніше стане підгрунтям для її прагнення до авіації.
Вперше Амелія побачила літак у 1908 році, коли їй було 11 років, але тоді він не справив на неї особливого враження. Все змінилося, коли в 1920 році вона відвідала авіашоу в Лонг-Біч, Каліфорнія. Вона вперше піднялася в повітря на борту двомісного біплана. Цей політ тривав всього 10 хвилин, але став вирішальним моментом у її житті. Амелія вирішила, що повинна стати льотчицею.
Ерхарт почала економити гроші на уроки льотного мистецтва, працюючи медсестрою та фотографом. Вона брала уроки у Анити Снумп, однієї з небагатьох жінок-інструкторів у той час. У 1921 році Амелія купила свій перший літак — невеликий біплан, який вона назвала "Канарейка". Аж через рік вона встановила свій перший рекорд, піднявшись на висоту 4300 метрів — висоту, недоступну більшості літаків тієї епохи.
У 1928 році Ерхарт стала першою жінкою, що перетнула Атлантичний океан як пасажир, приєднавшись до екіпажу пілота Уілмера Стульца. Цей переліт приніс їй світову славу, і преса охрестила її "Леді Лінді" через схожість з Чарльзом Ліндбергом, першим чоловіком, який здійснив одиночний переліт через Атлантику.
Амелія вирішила, що хоче повторити подвиг Ліндберга в одиночку. У 1932 році вона стала першою жінкою, яка в одиночку перетнула Атлантичний океан. Політ був надзвичайно складним: їй довелося боротися з обмороженням, сильним вітром і поломками обладнання. Політ з Канади в Ірландію тривав майже 15 годин і приніс їй титул "Жінка року". Це досягнення зміцнило її позиції в авіації та відкрило шлях до нових рекордів.
Амелія Ерхарт була не лише льотчицею, але й активним борцем за права жінок. Вона часто говорила про важливість рівноправності та необхідності надання жінкам можливості розвивати свої здібності. Вона писала статті, давала лекції і брала участь у суспільних заходах, надихаючи жінок прагнути до більшого.
Ерхарт стала першою президенткою "Дев’яносто дев’яти" — організації, створеної в 1929 році для підтримки жінок-авіаторів. Вона прагнула підтримувати жінок, які також мріяли про небо, і боролася за їхні рівні права в авіації, де домінували чоловіки. Її діяльність заклала основи для майбутнього покоління жінок-авіаторів.
Амелія Ерхарт прагнула подолати нові кордони, і її наступною метою став кругосвітній переліт, який мав би бути найдовшим в історії авіації. У 1937 році вона приступила до підготовки. Ерхарт вибрала в якості маршруту переліт через екватор і взяла з собою другого пілота і штурмана Фреда Нунана.
Експедиція почалася 20 травня 1937 року з Окленда, Каліфорнія. Після численних зупинок у Південній Америці, Африці та Азії Ерхарт і Нунан досягли Лаé, Нової Гвінеї. Їм залишалося перетнути Тихий океан і досягти Гавайів. 2 липня вони вирушили на один з найскладніших ділянок маршруту — крихітний острів Хауленд, де повинна була відбутися заправка.
Проте зв'язок з літаком незабаром обірвався, і Ерхарт з Нунаном зникли безвісти. Незважаючи на масштабні пошукові операції, ні їх літак, ні сліди екіпажу так і не були знайдені. Зникнення Амелії Ерхарт стало однією з найбільших загадок XX століття, породивши безліч теорій і здогадок.
Багато дослідників і істориків намагалися розгадати, що ж сталося з Ерхарт. Існує кілька основних гіпотез. За однією з них, літак Ерхарт і Нунана впав в океан через брак пального або помилку в навігації. Ця версія вважається найбільш вірогідною, враховуючи труднощі пошуку крихітного острова Хауленд.
За іншою теорією, Ерхарт могла здійснити аварійну посадку на одному з необитаємих островів у Тихому океані. Деякий час вважалося, що вона могла опинитися на острові Нікумароро, де в 1940 році були знайдені людські рештки та уламки, можливо, що належали літаку. Проте ця версія залишається спірною, і рештки не були ідентифіковані.
Третя гіпотеза, хоча й менш обґрунтована, припускає, що Амелія Ерхарт могла бути захоплена японцями і утримувалася в полоні. Однак історики не знайшли вагомих доказів цієї теорії, і вона розглядається як одна з конспірологічних версій.
Незважаючи на таємниче зникнення, спадщина Амелії Ерхарт живе і продовжує надихати. Вона стала символом рішучості, сміливості та прагнення до подолання кордонів. Її досягнення назавжди змінили авіацію і стали джерелом натхнення для жінок у найрізноманітніших сферах.
На честь Амелії Ерхарт названі аеропорти, школи та освітні програми. Її ім'я стало синонімом боротьби за рівноправність та свободу. Щороку мільйони людей віддають данину пам'яті цій невтомній льотчиці, яка вірила, що небо належить всім.
Амелія Ерхарт — одна з величних постатей в історії авіації. Вона не тільки сміливо прокладала шлях в незнайоме, але й залишила непереможне спадщина. Її життя, повне пригод і досягнень, продовжує надихати людей, доводячи, що немає нічого неможливого для тих, хто наважується мріяти. Її таємниче зникнення залишається нерозкритою загадкою, що надає її історії особливу містичну привабливість.