Історична енциклопедія
Вавилон — одне з найвідоміших древніх держав, розташованих у Месопотамії. Це був центр цивілізації протягом багатьох століть, який залишив значний слід в історії людства. Історія Вавилона починається приблизно з 2300 року до н.е., коли його засновником став цар Саргон Аккадський. Однак найбільш значним періодом в історії міста стала епоха царя Хаммурапі (1792–1750 рр. до н.е.), який об'єднав Месопотамію і зробив Вавилон столицею.
До виникнення Вавилона як великої держави регіон був населений різними народами, в тому числі шумерами, аккадцями та аморейцями. Перші згадки про Вавилон зустрічаються в текстах кінця III тисячоліття до н.е., коли місто грало другорядну роль серед інших міст-держав Давньої Месопотамії. Поступово він став набирать політичний та економічний вплив, що призвело до його зростання на світовій арені.
Один з найвідоміших царів Вавилона — Хаммурапі. Його правління ознаменувалося не лише військовими завоюваннями, але й створенням знаменитого зведення законів, відомого як Закони Хаммурапі. Цей кодекс, що складається з 282 статей, став основою для правової системи багатьох наступних цивілізацій. Хаммурапі успішно об'єднав Месопотамію під владою Вавилона, зробивши його провідною державою регіону. Це був період економічного і культурного розквіту, коли Вавилон став найбільшим містом свого часу.
Вавилонська культура була тісно пов'язана з релігією. Головним божеством був Мардук, бог-покровитель міста. На честь Мардука був зведений величний зіккурат — храм, що нагадує ступінчасту піраміду. Цей зіккурат, ймовірно, став прототипом для міфу про Вавилонську вежу. Також Вавилон був відомий своїми астрономічними та математичними досягненнями, зокрема розробкою системи числення, що базується на числі 60, яка лягла в основу поділу часу на години, хвилини та секунди.
Після смерті Хаммурапі Вавилон поступово втратив свою могутність. Династія Хаммурапі була скинута, і місто опинилося під владою касситів. Тим не менш, Вавилон залишався значним культурним і релігійним центром. Пізніше місто було завойоване ассирійцями, але відновило свою незалежність у 626 році до н.е., коли на трон зійшов Набополасар, засновник Нововавилонської імперії.
Пік могутності Вавилона припав на правління Навуходоносора II (604–562 рр. до н.е.). Саме в цей період були збудовані знамениті Підвісні сади Вавилона, одне з семи чудес світу. Навуходоносор II активно займався розширенням і оздобленням міста, перетворюючи його на величний центр цивілізації. Однак після його смерті імперія швидко ослабла, і в 539 році до н.е. Вавилон був захоплений персами під проводом Кіра Великого.
Падіння Вавилона стало важливою віхою в історії древнього світу. Після завоювання персами місто втратило своє політичне значення, хоча залишалося важливим культурним і релігійним центром. Пізніше Вавилон був частиною Александрийської імперії, але з часом прийшов у занепад і був остаточно залишений до I століття н.е.
Вавилон залишив незгладимий слід у світовій історії. Вавилонська архітектура, закони та культурні досягнення справили величезний вплив на наступні цивілізації. Міт про Вавилонську вежу, культурні традиції та наукові знання Давньої Месопотамії знайшли відображення в спадщині древнього світу і досі викликають інтерес у вчених і істориків.