Історична енциклопедія
Договір Вайтангі (Te Tiriti o Waitangi) — це важливий документ в історії Нової Зеландії, підписаний 6 лютого 1840 року між представниками корони Великобританії та маорі. Він став основою для створення британського правління в Новій Зеландії та визначив відносини між корінним населенням та колоніальними владами. Договір має значне значення як в історичному, так і в сучасному контексті, оскільки став відправною точкою для обговорення прав маорі і їхнього положення в новозеландському суспільстві.
На початку 19 століття, коли європейці почали активно досліджувати та освоювати Нову Зеландію, корінні маорі стикалися з новими викликами, пов'язаними з колонізацією. Прихід європейців призвів до значних змін у їхньому способі життя, включаючи економічні, соціальні та екологічні зміни. В умовах зростаючої загрози конфліктів між маорі та європейськими поселенцями, необхідність у формальному угоді стала очевидною.
До 1830-х років в Новій Зеландії спостерігався ріст чисельності європейських поселенців, що викликало конфлікти між ними та маорі. Враховуючи ці обставини, британський уряд вирішив встановити формальні відносини з маорі, щоб забезпечити порядок та захист як для корінного населення, так і для європейських поселенців. У 1839 році було прийняте рішення про створення колонії в Новій Зеландії, що стало поштовхом до підписання Договору Вайтангі.
Договір Вайтангі складається з трьох основних частин, які викладають різні аспекти угоди:
Однак варто зазначити, що існує дві версії Договору: оригінал англійською мовою та переклад на маорі. Ці версії відрізняються в деяких ключових моментах, що стало причиною суперечок про те, як слід тлумачити Договір та його наслідки.
Договір був підписаний 6 лютого 1840 року в поселенні Вайтангі, на півночі Нової Зеландії, представниками корони та кількома племенами маорі. Першим, хто підписав документ, був капітан Вільям Хобсон, який став першим губернатором Нової Зеландії. У перші місяці після підписання договору більш ніж 500 маорі підписали його, однак багато племен залишалися скептичними і не підписували документ.
Різниці між англійською та маорійською версіями Договору стали основою для багатьох юридичних і політичних спорів у майбутньому. Маорі інтерпретували текст так, що вони зберігали свої права на землю та автономію, тоді як англійська версія передбачала повну передачу суверенітету короні. Це невідповідність породила тривалу історію конфліктів і переговорів.
Договір Вайтангі став основоположним документом для формування правової бази в Новій Зеландії. З його підписанням почався процес колонізації, який призвів до значних змін у житті маорі та їхньому суспільстві. Незабаром після підписання договору почалися спори про земельні права, що призвело до численних конфліктів і війн між маорі та колоніальними властями.
Одним з найбільш відомих конфліктів, пов'язаних з Договором, є Війна маорі, яка почалася в 1845 році. Війна відбулася через спори про земельні права та невдоволення маорі щодо порушень умов договору. Конфлікти призвели до втрати значних земель і ресурсів, а також до погіршення відносин між маорі та колоніальними властями.
В останні десятиліття Договір Вайтангі став основою для нових обговорень про права маорі та їхнє положення в суспільстві. У 1975 році був прийнятий Закон про Договір Вайтангі, який створив комісію для розгляду скарг і позовів, пов'язаних з порушенням умов договору. Цей крок став важливим кроком у відновленні прав маорі та визнанні їхньої культурної ідентичності.
На сьогоднішній день Договір Вайтангі визнається важливим документом, який формує відносини між маорі та новозеландським урядом. Договір розглядається як основа для майбутніх угод і зобов'язань, пов'язаних з правами та культурною ідентичністю маорі.
Договір Вайтангі є важливим історичним і культурним документом для Нової Зеландії. Його значення виходить за рамки простого угоди; він став символом боротьби за права корінного населення і визнання їхньої культури. Процес інтерпретації та реалізації Договору триває, і його вплив на сучасне суспільство залишається відчутним.